Південноукраїнські мистецькі студії

Темпові особливості інтерпретації прелюдій і фуг ДТК Й. С. Баха

Наталія Віталіївна Ашихміна, В’ячеслав Якович Дашковський — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядаються темпові особливості інтерпретації прелюдій і фуг «Добре темперованого клавіру» Й. С. Баха. Метою дослідження є аналіз впливу темпу на структуру та виразність музичного тексту, зокрема, через розгляд історичних, теоретичних і виконавських аспектів цього питання. Авторами в статті підкреслено важливість розуміння контексту епохи бароко, вивчення виконавських традицій і семантичної трактовки темпових характеристик, що дає змогу створити цілісне уявлення про темпові особливості творів Й. С. Баха. Дослідження зосереджено на критичному переосмисленні традиційних підходів до визначення темпових особливостей інтерпретації прелюдій і фуг ДТК, а саме через аналіз темпових вказівок, наданих Й. С. Бахом, і їх співвідношення з результатами досліджень музикознавців та інтерпретаціями виконавців. Зроблено акцент на аспект семантичного аналізу, оскільки правильне трактування темпу є невід’ємною частиною розуміння драматургії кожної прелюдії та фуги, що впливає на емоційний та інтелектуальний рівень виконання, а отже – на якість інтерпретації. Вивчення темпових характеристик різних виконавських шкіл дає змогу порівняти історичні підходи до трактування темпових позначок у творчості Й. С. Баха, враховуючи культурні та географічні відмінності. Автори статті також акцентують увагу на важливості глибокого занурення в історичний контекст і знання виконавських традицій, що дає можливість автентично інтерпретувати прелюдії та фуги ДТК Й. С. Баха. Звернено увагу на те, що темп – це не просто швидкість виконання, а частина загальної структури, що визначає виразність музичного тексту. Зроблено висновки, що основними аспектами, які визначають темпові особливості інтерпретації прелюдій і фуг ДТК є: обмежена кількість темпів у творчості Й. С. Баха (Adagio, Andante, Moderato, Allegro, Presto); важливість розміру та пульсації для визначення темпу; темп визначається не швидкістю виконання, а характером музичного руху; необхідність знання семантичної трактовки тональностей для визначення дотичного темпу; темп визначається виконавцем поступово, у процесі інтерпретації.

Імідж українських баритонів Миколи Коваля, Романа Майбороди та Івана Пономаренка в мультимедійному просторі: аналіз і перспективи

Дмитро Олександрович Киричек — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто основні аспекти презентації української баритональної школи в сучасному мультимедійному просторі та її роль у збереженні та популяризації національного вокального мистецтва. Наголошується на розмаїтті форм і жанрів записів українських співаків, що представлені в соціальних мережах. Зазначається історичне та методико-дидактичне значення таких записів. Виокремлюється значення цифровізації записів легенд української баритональної школи та роль таких записів у дослідженні історії українського виконавства й формуванні майстерності молодих українських співаків. Здійснюється порівняльний аналіз смислових амплуа видатних українських баритонів другої половини XX – початку XXI століття – М. Коваля, Р. Майбороди та І. Пономаренка. Звертається увага на представлений у світовій мережі репертуар виконавців і соціальну затребуваність певних творів. Наголошується на важливості широти жанрового спектра українських легендарних баритонів у міжнародному цифровому архіві – від обробок народних пісень, пісенних шлягерів другої половини XX сторіччя до оперних сцен і навіть записів оперних спектаклів. Таким чином, виокремлюються особливості адаптації української баритональної школи до слухацьких запитів різновікової аудиторії сучасності різних країн. Водночас окреслюється інтеграція мультимедіа у виконавську практику, що передбачає посилення запитів на створення якісних записів, їх поширення через платформи на кшталт YouTube, Instagram, Facebook. Підкреслено, що загалом баритональна школа України є унікальним феноменом, який поєднує багатовікові традиції та сучасні інновації. Наголошується, що мультимедійний простір надає можливості та інструменти створювати нові формати культурного контенту й поширювати досягнення вітчизняної культури для численної слухацької аудиторії світу. Акцентовано увагу на важливості збереження й поширення оцифрованих записів українських славетних співаків-баритонів для затвердження почуття національної ідентичності та значущості вітчизняної культурної спадщини в умовах цифрової глобалізації суспільства.

Стратегія оновлення концертного репертуару народних хорових колективів у ХХІ столітті

Антон Сергійович Ладний — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті охарактеризовано сучасні репертуарні тренди українських народних хорових колективів, які відображають як багатовікову спадщину, так і вплив сучасних культурних процесів. Особливу увагу приділено вивченню викликів, з якими стикаються композитори та хормейстери у створенні інноваційних музичних аранжувань. Основним завданням у цьому контексті є досягнення балансу між збереженням автентичності фольклору, який є цінним джерелом національної ідентичності, та впровадженням сучасних художніх рішень, що дають можливість осучаснити репертуар. Встановлено роль новітніх технологій у розвитку народно-хорового мистецтва. Вони не лише розширюють можливості аранжування, зокрема завдяки використанню цифрових звукових інструментів, а й сприяють популяризації фольклору через сучасні медіа та платформи. Окреслено значення інноваційних обробок народних пісень у формуванні культурної свідомості та національної ідентичності, що є особливо актуальним у контексті глобалізації та зміни музичних уподобань молодого покоління. З’ясовано, що якісне аранжування є визначальним фактором у формуванні актуального концертного репертуару народних хорових колективів. Визначено основні підходи композиторів та аранжувальників до адаптації народних мелодій відповідно до сучасних виконавських вимог. Зазначено, що сучасні підходи сприяють не лише збагаченню звучання завдяки новим тембровим і стильовим рішенням, але й збереженню художньо-образного змісту, який є основою автентичного сприйняття фольклорних творів. Проаналізовано низку обробок українських народних пісень, створених видатними композиторами минулого, зокрема Миколою Леонтовичем, і сучасними аранжувальниками, які продовжують традицію художнього осмислення фольклору. Розглянуто також адаптації академічних і естрадних творів для народних хорів, що свідчить про широту репертуарних рішень. Особливу увагу приділено взаємодії традиційного та сучасного в репертуарі народних хорових колективів, адже це дає змогу зберігати національну ідентичність, водночас відповідаючи викликам культурної динаміки XXI століття. Такі твори сприяють формуванню глибокого емоційного зв’язку з публікою, зокрема серед молоді, популяризуючи українську пісенну спадщину не лише в Україні, а й за її межами. Встановлено, що хорові обробки українських народних пісень XXI століття активно зміцнюють позиції українського хорового мистецтва на світовій сцені. Вони відкривають нові можливості для творчих експериментів, що поєднують традиційність із сучасністю, створюючи багатогранний і водночас доступний репертуар.

Теоретико-методичні основи навчання майбутніх учителів музичного мистецтва гри на духових інструментах

Галина Юріївна Ніколаї — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

Метою статті стало висвітлення теоретичних основ і методичних особливостей навчання майбутніх учителів музичного мистецтва гри на духових інструментах у міждисциплінарному дискурсі. Серед теоретичних основ навчання майбутніх учителів музичного мистецтва гри на духових інструментах визначено масив вітчизняних музикологічних і музично-педагогічних дисертаційних досліджень. Для реалізації мети публікації використано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, аналогія, зіставлення, систематизація, узагальнення, конкретизація) і конкретно- наукових аналітичних (проблемний, генетичний, порівняльно-зіставний аналіз наукових джерел), за допомогою яких систематизовано масив вітчизняних наукових досліджень у сфері музикології та музично-педагогічної освіти щодо теоретичних і методичних проблем духового виконавства, зокрема саксофонового, і навчання майбутніх учителів музичного мистецтва гри на духових інструментах. Встановлено, що вітчизняне виконавське музикознавство у сфері духової музики почало активно розвиватись у Незалежній Україні. Констатовано зростання дослідницького інтересу до феномену саксофонової підготовки й виконавства в розвідках науковців як мистецтвознавчої, так і педагогічної галузі. Методичні засади навчання гри на саксофоні обходять: постановку щодо тримання інструменту, положень корпусу, голови, рук, пальців; постановку дихання й амбушюру; артикуляцію; аплікатуру; оптимальну координацію дій виконавського апарату. Перспективи подальших досліджень проблем інструментальної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва вбачаємо в реалізації міждисциплінарного потенціалу музикології та музичної педагогіки.

Образно-смисловий контент інтерпретації: герменевтичний підхід

Ольга Вадимівна Оганезова-Григоренко, Хуа Цивей — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

Дослідження присвячено обґрунтуванню герменевтичного підходу до аналізу образно- смислового контенту інтерпретації у музичному мистецтві. Увагу дослідження звужено до постановки проблематики тлумачення законів створення образно-смислового контенту інтерпретації у вокальному виконавстві. Представлено тлумачення герменевтичного підходу в музичному мистецтві на основі ключових філософських категорій – трансцендентальність; інтерсуб’єктивність; інтертекстуальність – та їхнього смислового наповнення з позицій саме музичної герменевтики. Представлено узагальнення наукових розробок щодо авторського аспекту образно-смислового контенту інтерпретації вокального твору. Запропоновано етапність алгоритму обґрунтування й вибудовування герменевтичного підходу щодо інтерпретації образно-смислового контенту вокального твору. З огляду на досліджувані проблеми інтерпретації виконавцями авторського тексту представлено аспекти інтерпретаційного контенту вокального твору: психологічний аспект – виявлення виконавцем «внутрішнього світу» авторської партитури; професійно-компетентнісний аспект – використання методики «герменевтичного кола»; уміння бачити «структурацію» тексту, отже, розуміння динаміки драматургії через цілий концепт твору та через його частки; суспільно-історичний аспект – «історична реконструкція» авторського задуму як матеріал для розуміння культурно-історичного контексту народження твору; вміння розуміти зміст у досвіді сучасності; здатність бачити виникнення нових смислів у діалозі із традицією. Визначені аспекти дають змогу здійснити широкий аналіз сутності образно-смислового контенту вокального твору та визначити їхні інтерпретаційні чинники в контексті герменевтичного підходу в музичному мистецтві. У роботі використовуємо загальнонаукові методи дослідження: метод аналізу, синтезу, порівняння, систематизації. Також враховуємо результати усвідомлення й систематизації виконавського та педагогічного досвіду. Сформульовано й обґрунтовано необхідність визначення, аналізу та детального вивчення саме виконавського аспекту образно-смислового контенту інтерпретації вокального твору.

Артефакти гітарного ансамблевого мистецтва Львова в архіві бібліотеки ЛНМА ім. М. В. Лисенка

Антон Павлович Сопіга — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

У публікації досліджено матеріали нотного архіву бібліотеки ЛНМА імені М. В. Лисенка з метою виявлення артефактів гітарного ансамблевого мистецтва Львова першої половини ХІХ ст. Простежено форми музикування міста з гітарою та з’ясовано передумови становлення гітарного мистецтва для подальшого розвитку професійної гітарної освіти й виконавства. Виявлено перші концерти в місті європейських віртуозів, що мали значення першого знайомства львів’ян із професійним виконавством на гітарі та спонукання до впровадження й розвитку цього виду мистецтва у Львові. З львівської періодики ХІХ ст. (газети Kurjer Lwowski і журналу Ruch muzyczny) з’ясовано поступове накопичення в бібліотеці консерваторії Галицького музичного товариства масиву нотної літератури європейських композиторів для гітари та за її участі в ансамблевих творах, окремі факти про їх виконання у Львові. Здійснено звірку бібліотечних штампів консерваторії та інвентарних номерів, що надало можливість встановити роки їх поступлення до бібліотеки закладу. З масиву нотної літератури архіву виокремлено пісні для голосу в супроводі фортепіано і гітари маловідомої сьогодні французької композиторки Лоїзи П’юже. Досліджено матеріали її творчої біографії, значення ролі провідних львівських книгарів середини ХІХ ст. Карла Вільда, Губриновича і Шмідта в поширенні творів П’юже у Львові, з’ясовано фактори безпрецедентної популярності творчості П’юже у Європі та Львові, визначено художню вартість її творів. Доведено, що своєю творчістю та за сприяння праці львівських книгарів вона постає в числі тих, хто активно долучився в ХІХ ст. до розбудови гітарного, зокрема ансамблевого гітарного, мистецтва Львова.

Змістові засади підготовки майбутніх фахівців візуального мистецтва в закладах вищої освіти США

Марина Анатоліївна Бойченко, Анна Віталіївна Нечипоренко — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті з’ясовано змістові й розкрито історичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців візуального мистецтва в закладах вищої освіти США. Установлено, що історія розвитку художньої освіти в США сягає кінця XVIII століття і почалася з окремих мистецьких предметів у міських школах, а потім розвивалася й модернізувалася завдяки новим концепціям у сфері мистецтва. У межах характеристики нормативно-правового забезпечення окреслено положення низки законів, зокрема Закону про вищу освіту, який регулює загальні аспекти функціонування закладів вищої освіти США та ґрунтується на принципах свободи вираження поглядів і творчої активності, розвитку творчого та критичного мислення, сприяння вільному й відкритому обміну думками, рівного і справедливого ставлення до здобувачів освіти, різноманітності й широти художніх теорій і методів, урахування думки студентів у всіх аспектах життя університету, рівності можливостей (соціальних, гендерних та ін.) тощо. Зміст підготовки майбутніх фахівців візуального мистецтва в закладах вищої освіти США висвітлено на прикладі освітньої програми Taylor School of Art and Architecture Temple University за спеціальністю «Графічний дизайн», спеціалізацією «Ілюстрація та нові медіа». Визначено, що метою навчання студентів у мистецьких закладах вищої освіти США є підвищення їх професійної компетентності у сфері візуального мистецтва та надання їм відповідних консультацій. На вдосконалення професійного досвіду спрямовані також підбір методики навчання графічного дизайну відповідно до основного виду діяльності, а також розвиток професійних і загальнотеоретичних умінь і навичок, які відповідають індивідуальним творчим здібностям здобувачів освіти.

Наукові підходи і методичні принципи формування фахової готовності магістрів-вокалістів до художньо-творчої діяльності

Ван Цзін — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті здійснено обґрунтування наукових підходів і методичних принципів, що становлять основу формування фахової готовності магістрів-вокалістів до художньо- творчої діяльності. Зроблено особливий акцент на процесі вокально-фахового становлення майбутнього соліста-вокаліста, для якого творчість – органічна у єдності професійного й особистісного зростання, на засадах розкриття таланту, спрямованості до публічної професійної самореалізації, досягнення мети – служіння високим мистецьким ідеалам, трансляції цінностей художньої культури та вокального мистецтва, презентації мистецько-художніх цінностей у процесі сольної виконавської самореалізації гуманістично-налаштованого митця, яскравої особистості, високого професіонала своєї справи. Сольно-виконавська діяльність передбачає різні форми роботи з глядачами / слухачами, на нашу думку, реалізація вокального таланту соліста-вокаліста, здатного до проєктування та здійснення художньо-творчих проєктів, потребує додаткової наукової уваги. Вибрана проблематика фахової підготовки здобувачів вокальної магістратури до здійснення художньо-творчої діяльності розкрита не повною мірою. Встановлено, що готовність до художньо-творчої діяльності є ознакою набуття фахових знань, умінь, навичок вокаліста-виконавця у виборі варіативних сольно-виконавських форм професійної самореалізації, пошуку власного виконавського амплуа, невпинного самовдосконалення. У процесі розгортання наукового пошуку уточнено поняття «художньо-творча діяльність магістрів-вокалістів», що полягає в успішній організації навчального процесу фахової підготовки магістрів-вокалістів до планування виконавських проєктів, естетичної спрямованості особистості до володіння засобами поєднувати споріднені види мистецтва, володіння уміннями комплексного застосування інтелектуально- виконавського ресурсу, який опирається на розвинений мистецький смак магістрів- вокалістів, спрямованих до результату – практичної підготовленості до планування та здійснення художньо-творчої діяльності, яка виступає окрасою творчості кожного соліста-вокаліста, що володіє методами та прийомами для проведення цього різно- виду творчої виконавсько-освітньої діяльності креативними солістами-вокалістами. Розкрито доцільність використання комплексу: системно-цілісного, особистісно- орієнтаційного, креативно-діяльнісного, творчо-проєктивного підходів до організації формування фахової готовності магістрів-вокалістів до художньо-творчої діяль- ності. Встановлено сутнісні ознаки системно-цілісного підходу як наскрізного, що полягають у зосередженні на цілісному баченні переваг у проведенні художньо-творчої діяльності, яка забезпечує мету – проведення вокально-освітньої діяльності, сприяє розкриттю таланту, вияву неповторної індивідуальності, постійному, невпинному саморозвитку впродовж навчання й подальшого творчого життя. Вищезазначене спонукає здобувачів вокальної магістратури до постійного творчого пошуку, вза- ємодії з іншими творчими особистостями, представниками споріднених мистецьких напрямів, оволодіння основними знаннєвими ресурсами з історії, культурології, мис- тецтвознавства та супровідними маркетинговими ресурсами для організації самого дійства – музичного івенту тощо. Обґрунтовано методичні принципи реалізації попередньо-представлених настанов- них положень: принцип інтегративного взаємозв’язку фахових дисциплін, який сприяє формуванню готовності магістрів-вокалістів до художньо-творчої діяльності; прин- цип рефлексивності, який забезпечує осмислення й усвідомлення магістрами-вока- лістами значущості проведення художньо-творчої діяльності для адресної ауди- торії, постійного творчого пошуку художніх образів мистецьких аналогій; принцип взаємозв’язку теоретичних знань з оптимальним їх використанням у продуктив- ній художньо-творчій діяльності; принцип організаційної мобільності, який сприяє отриманню досвіду проведення освітньої художньо-творчої діяльності, стимулює магістрів-вокалістів до налагодження творчих контактів; принцип виконавської пластичності, що забезпечує універсальність підготовки магістрів-вокалістів до використання вокальної (оспіваної у творчості) та вербальної (конферанс) комунікації у процесі проведення художньо-творчої діяльності.

Впровадження едукації через музику як ефективний та інноваційний метод реалізації курикулуму загальної освіти

Даніела-Моніка Грозаву, Мар’яна Вакарчук — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню актуальної проблеми використання музики в межах різних навчальних дисциплін в закладах загальної середньої освіти як засобу підвищення продуктивності освітнього процесу та соціально-культурного розвитку школярів. Едукація через музику передбачає інтеграцію музичного мистецтва з програмним змістом інших навчальних предметів за допомогою міждисциплінарних зв’язків та інноваційних цифрових технологій. Доведено, що означена інтеграція, створюючи новітні способи навчання, активізує творчі здібності учнів, сприяє набуттю ними критичного мислення, стимулює навчальну мотивацію. Отже, завдяки реалізації означеного підходу, складається більш ефективне навчально-культурне середовище, що сприяє цілісній освіті школярів. Визначено основні положення дослідження, зокрема такі. 1. Міждисциплінарний підхід передбачає інтеграційне поєднання навчального матеріалу двох але кількох навчальних дисциплін для комплексного розв’язання конкретних навчальних проблем. 2. Творче навчання передбачає таку організацію освітнього процесу, коли здобувачів заохочують до активних, креативних дій щодо вирішення навчальних проблем інноваційними, оригінальними способами. 3. Навчальна інтеграція є освітньою технологією, що спрямована на співвідношення та поєднання змісту різних навчальних дисциплін і сприяє більш глибокому та цілісному вивченню явищ навколишнього середовища. 4. Освітня технологія є упорядкованою системою дій, які пов’язані з використанням широкого спектру методико-технологічних інструментів та ресурсів для підвищення ефективності освітнього процесу. 5. Педагогічна інновація як освітній феномен стосується створення та впровадження в навчальний процес оригінальних, продуктивних методів, технік, прийомів та ресурсів з метою покращення якості навчання, виховання та всебічного розвитку школярів.

Зміст та особливості формування інструментально-виконавських навичок учнів-початківців у процесі музичної освіти

Марина Григорівна Демидова — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається питання формування загальних інструментально-виконавських навичок у процесі навчання учнів-початківців гри на музичних інструментах (фортепіано, клавішних, ударних, духових, струнних). До таких загальних специфічних навичок віднесено: розташування виконавця біля інструмента (правильно сидіти чи стояти); спосіб видобування звуків (знання анатомії та фізіології органів, які беруть участь у процесі гри); нотна орієнтація, що визначає якість відповідності звуковисотності; метроритмічність відповідно до авторського тексту; характер, амплітуда, швидкість рухів пальців, рук, губ; формування звукової хвилі на різних інструментах (окрім фортепіано); підпорядкування технічних завдань художньому втіленню змісту музики. Таким чином, мета статті полягає в систематизації науково-методичних знань щодо теоретичних і практичних засад методики навчання учнів-початківців гри на музичних інструментах. Виявлено механізм звуковидобування, характерний для гри на будь-якому музичному інструменті, що полягає у вказаній послідовності взаємопов’язаних ланок: нотний знак, уявлення про звук, м’язово-рухова установка, виконавський рух, реалізація звучання, слуховий аналіз. Доведено, що рухові навички можуть взаємодіяти, а можуть і протистояти одна одній. Зазначено, що узгодження навичок відбувається в разі, якщо: а) система рухів, що входять в одну навичку, відповідає системі рухів, включених в іншу навичку; б) удосконалення однієї навички створює умови для реалізації іншої; в) фактичне оволодіння однією навичкою є початком осмислення необхідності освоєння іншої. У статті акцентується увага на тому, що в процесі початкового навчання гри на будь-якому інструменті важливо сконцентрувати увагу викладача на формування в учнях таких навичок: рухово-технічних, метро-ритмічних, нотно-орієнтованих, рухо-слухових, художньо-образних.

Майбутні вчителі на шляху до культурної трансмісії засобами музичного фольклору: результати фокус-дослідження

Мірослав Кісєль, Галина Ніколаї — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є презентація думок майбутніх учителів, які набувають етнокультурної та методичної компетентностей щодо трансляції культури через ресурси музичного фольклору. Міркування ґрунтувалися на результатах аналізу вибраної літератури з теми та звітів фокус-групи. Представлені дослідження є продовженням і доповненням до раніше розпочатого спільного дослідження теоретичних основ розв’язання означеної проблеми. Привернуто увагу до сучасного виміру музичного фольклору та явища культурної трансмісії з наголосом на освітньому вимірі. В емпіричній площині подано висловлювання студентів педагогічних факультетів університетів Польщі та України, що вказують на їхній підхід до музичного фольклору та передачі культурних елементів у формі установок, цінностей, вірувань і моделей поведінки, а також навчання через них. Зроблено спробу розглянути їх у контексті набуття студентами етнокультурної та методичної компетентностей. У роботі зазначено цінні педагогічні та художні рішення прикладної пошукової діяльності. Дослідницький проєкт проводився з використанням стратегії якісних досліджень. На теоретичному рівні використовувався аналіз відповідної літератури, а на емпіричному увагу було зосереджено на прямому спостереженні й опитуванні. Результатом теоретичних та емпіричних розвідок стала презентація феномену культурної трансмісії засобами музичного фольклору крізь призму вибраної літератури та ідентифікація респондентів у сфері музичного фольклору за національною ознакою. Усвідомлена рефлексія над явищами рідної культури допомагала учасникам дослідження зрозуміти своїх ближчих і далеких сусідів, започаткувати творчий діалог у дусі прийнятного різноманіття. Усвідомлення феномену міграції населення змусило респондентів по-новому поглянути на проблему культурної трансмісії з позиції локального, національного, європейського та глобального контекстів. Музичний фольклор, що функціонує в актуальному соціальному просторі на основі окресленої культурної трансмісії, викликав у респондентів різні рефлексії, пов’язані зі спогадами про попередній родинний, шкільний, медійний і громадський досвід, а також зі спостереженнями за мінливою реальністю в умовах воєнної загрози. Участь у фокус-групах стала поштовхом для подальшої діяльності щодо набуття етнокультурної та методичної компетентносте.

Розвиток метроритмічних здібностей учнів-початківців у процесі навчання гри на ударних інструментах

Ірина Миколаївна Левицька — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є висвітлення теоретичних і методичних аспектів розвитку метро- ритмічних здібностей учнів-початківців у процесі навчання гри на ударних інструмен- тах. Методологія дослідження, що вибрана задля поставленої мети, передбачада теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування й узагальнення) та емпіричні (педа- гогічне спостереження) методи. Розглянуто сутність ключових понять, зокрема «здібності», «музичні здібності» та «метроритмічні здібності». Метроритмічні зді- бності визначено як базову основу музичного виконавства, що забезпечує здатність сприймати, інтерпретувати й виконувати музичні твори з точністю, виразністю та технічною майстерністю. Виявлено, що метроритмічні здібності формуються в онтогенезі поступово, від базових до більш складних елементів: від відчуття темпу до оперування складними ритмічними малюнками. Особливу увагу приділено ролі ритму у виконавстві на ударних інструментах, де він виступає формоутворю- вальним елементом музичного матеріалу, регулюючи його рух у часі. Розглянуто методичні підходи, спрямовані на розвиток метроритмічних здібностей учнів-почат- ківців, зокрема практичний, репродуктивний, наочно-слуховий і проблемний методи. Значну роль в освітньому процесі відведено імпровізації, яка сприяє розвитку рит- мічної чутливості, технічних навичок, креативного мислення та вмінню інтегру- вати індивідуальні інтерпретації у виконання. Розкрито сутність творчих завдань, спрямованих на розвиток емоційного реагування, асоціативного мислення та само- стійного підходу до роботи з музичними творами. Підкреслено, що активна музична діяльність учнів, яка передбачає виконання ритмічних вправ, аналіз творів різних жанрів і стилів, використання імпровізації та інтерпретаційних підходів, є основою ефективного навчання. Такі методики дають змогу учням розвивати технічні, творчі й аналітичні навички, що забезпечують успішність музичного виконавства на удар- них інструментах.

Принципи розвитку художньо-естетичних уявлень студентів на заняттях сольним співом

Оксана Петрівна Петрикова, Софія Леонідівна Леонтієва, Анастасія Валеріївна Гузь — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті розкрито проблему розвитку художньо-естетичних уявлень майбутнього співака як основи його професіоналізму. Авторами опрацьовано та проаналізовано науково-методичну літературу, що висвітлює сутність художньо-естетичних уявлень, її специфіку і складові, а також основні принципи формування означеного феномена в майбутніх співаків на заняттях сольним співом. З’ясовано, що вокально- виконавська підготовка має потужний потенціал щодо загального художньо-естетичного розвитку студента-вокаліста, зокрема для розвитку художньо-естетичних уявлень майбутнього співака, оскільки вона містить значний перелік різновиді роботи, що сприяють накопиченню художньо-естетичного досвіду, набуттю необхідних ціннісних орієнтирів, необхідних для формування вірних художньо-естетичних смаків та ідеалів. Авторами окреслено сутнісні характеристики уявлень як психічного утворення, надано їх класифікацію та визначено функції. У науковій розвідці щодо основного поняття дослідження розглянуто проблему розмежування естетичного та художнього, з’ясовано сутність естетичних уявлень і художніх уявлень, визначено відмінні риси означених феноменів. Автори під художньо-естетичним уявленнями майбутнього співака розуміють складний комплекс слухо-зорово-моторних образів, утворених за результатами набуття студентом пізнавального й емоційно-чуттєвого досвіду в процесі вокально-виконавської діяльності. Наголошено на вагомості широти мистецького кругозору та мистецької ерудованості як показниках розвиненості художньо-естетичних уявлень студента-вокаліста. Сформульовано принципи розвитку художньо-естетичних уявлень студента-вокаліста, серед яких створення у студентів-вокалістів позитивної установки щодо «спілкування» з творами мистецтва; стимулювання особистісного оцінного ставлення студентів до найкращих зразків мистецтва та сприяння розширенню мистецького кругозору майбутніх співаків під час вокальної роботи над творами індивідуальної програми. Теоретично обґрунтовано впровадження в навчальний процес кожного із запропонованих принципів. Наголошено на необхідності діалогічних засад, атмосфери довіри та дружності та забезпеченні емпатійності навчання на заняттях сольним співом.

Початкова мистецька освіта як організаційна умова формування музичної культури учнів

Олена Євгенівна Реброва — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є висвітлення специфіки навчання в мистецьких школах як організаційної умови формування музичної культури учнів. Для досягнення поставленої мети використано аналіз наукових джерел, порівняння різних педагогічних підходів і практичного досвіду в контексті спеціалізованої мистецької освіти. Музична культура розглядається як інтеграція теоретичних знань, практичних умінь, емоційно-естетичного досвіду та творчих здібностей, що сприяє формуванню гармонійно розвиненої особистості. Автор підкреслює важливість розвитку культури слухання музики, яка є першочерговим етапом у процесі формування музичних компетентностей, які стають ґрунтом вищої ганки – музичної культури учнів мистецьких шкіл. Крім цього, розглядається роль музичної грамотності, яка охоплює не лише виконавські уміння і навички, але й здатність учнів емоційно сприймати музику та критично оцінювати її. Окремо акцентовано увагу на мистецькій обізнаності, емоційній чутливості, творчій розвиненості як складових основ музичної культури. Автор звертається до значення естетичної оцінки як заключного етапу естетичного сприйняття, що базується на емоційно-ціннісному осмисленні музики і є важливою складовою культурного розвитку учня. Також вказується, що сучасні методи навчання, а саме інтерактивні та інноваційні, сприяють розвитку музичних компетентностей учнів, зокрема, через стимулювання слухової уяви й емоційних реакцій. Важливим аспектом є інтеграція виконавських умінь і навичок з емоційно-естетичним сприйняттям. Визначено, що спеціалізовані мистецькі заклади освіти є важливими інституціями для формування музичної культури учнів. Вони забезпечують системний і послідовний підхід до навчання, який враховує індивідуальні особливості учнів, їхні інтереси, мотивацію та здібності. Музичні компетентності, отримані в цих закладах, є основою для подальшого розвитку учнів як творчих особистостей і сприяють їхньому емоційно-естетичному, культурному та соціальному розвитку.

Наукові підходи і методичні принципи формування в майбутніх бакалаврів музичного мистецтва творчої компетентності

Сюй Ченьцзи — Wed, 29 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті здійснено обґрунтування наукових підходів і методичних принципів, що становлять основу формування творчої компетентності майбутніх бакалаврів вищої музичної освіти. Акцентовано, що творчість є невід’ємною складовою професійної діяльності вчителя музичного мистецтва, а реалізація його творчих потенцій передбачає різноманіття форм прояву відповідно до багатофункціонального розмаїття фахової діяльності. До головних різновидів музично-творчої діяльності майбутніх спеціалістів віднесено суб’єктивно-змістове сприйняття художньо-образного змісту музичних феноменів, а також їх виконавську і педагогічну інтерпретацію і здатність до творчого музикування. Їх формування має забезпечуватися набуттям знань з історії мистецтва і музичної культури, обізнаністю в галузі жанрів і стилів, ґрунтовною музично-теоретичною підготовкою, оволодіння якими становить підґрунтя креативного музичного мислення й формування навичок творчого музикування. Розкрито сутнісні ознаки функціонально-системного підходу як наскрізного, які полягають у зосередженні на функціональності досліджуваного феномену як властивості, що забезпечує основну мету його існування. Доведено доцільність звернення до комплексу інших наукових підходів, серед яких провідну роль відіграють особистісно-спрямований, інтеграційний, компетентнісний, інноваційний, технологічний наукові підходи. Обґрунтовано методичні принципи реалізації їх настановних положень, а саме: урахування функціональної багатовекторності творчої діяльності майбутніх учителів музичного мистецтва; системно-скоординоване залучення до різних видів самостійної та творчої діяльності; дотримання алгоритму формування фахово-творчої компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва, який інтегрує у собі традиційні та інноваційні педагогічні стратегії, методи і техніки музичного навчання; систематизація формувального процесу з урахуванням специфіки виконавської підготовки за видами міждисциплінарної координації; урахування загальних принципів формування мистецьких метазнань; спонукання до інноваційно-інформативного і продуктивно-творчого самовдосконалення; упровадження комплексу ІКТ і спеціалізованих музичних програм із метою збагачення творчих можливостей майбутніх учителів музичного мистецтва.