XV–XVI століття – доба народження тромбона як ансамблевого та оркестрового інструмента

Анотація

Глибокий аналіз використання тромбона в інструментальній музиці ХV–XVI століть, проведений крізь призму ретроспективного погляду, дозволяє зробити висновок, що розвиток мистецтва оркестрового виконання на тромбоні визначено історією оркестрової музики, як і розвиток усієї інструментальної культури. Етимологічний аналіз назви інструмента в різних європейських мовах дав під час дослідження інформацію про історію самого інструмента. Етапи еволюції тромбона в ансамблі й оркестрі підпорядковані такій логіці: зародження ідеї використання тембру тромбона і перші спроби її реалізації; період експериментування та рідкісного застосування: окремі випадки застосування; багаторазовість і наступна за нею функціональна стійкість застосування; відбір найкращих форм застосування та поступове зникнення старих; загальне вживання, як наслідок стійкої повторюваності. У контексті цих етапів церковне та світське ансамблеве музикування поступово привело до концертного, що послугувало мотивацією до професійного опанування інструмента та подальшої професійної виконавської діяльності. Завдяки спільним успіхам інструментальних майстрів і виконавців, які «переконали» композиторів-новаторів у виразності тембру, шляхом постійного пошуку нових можливостей інструмента та підвищення рівня виконавської майстерності, здійснювалося природне географічне розширення використання інструмента. Він включався в різні за складом інструментальні ансамблі. Розвиток методики навчання гри на тромбоні був супроводжуваний поступовим становленням різних виконавських шкіл і технік. Цей процес був особливо активним у часи бароко та класицизму. За цих часів виникли важливі терміни та концепції, як-от «барокова техніка гри», «струнка виразність» і «декоративний підхід до фразування». Регулярне включення тромбона в ансамблеву музику дозволило йому відігравати важливу роль у музичних ансамблях. Цей інструмент переживав еволюцію від складів епохи Ренесансу до барокових, класичних і, нарешті, романтичних оркестрів. Важливими чинниками цього процесу були розвиток техніки гри, розширення репертуару для тромбона, а також його тісна взаємодія з іншими інструментами в оркестровому контексті.