Історично інформована інтерпретація музичного твору (НІР) у семіотичному аспекті

Анотація

Основним завданням статті є розкриття сутності феномену історично інформованого виконавства (англійською мовою – historically informed performance, скорочено – НІР), який розглядається в контексті загальної проблеми музичної інтерпретації. Методологічною основою дослідження є феноменологічний, типологічний і семіотичний підходи до музичної інтерпретації. Виконання музичного твору, зафіксованого партитурою, є складним процесом, який починається із чуттєвого знайомства музиканта з нотним текстом і завершується процесом створення звукової форми. Атрибутивною складовою частиною цього процесу є інтерпретація (у семіотичному сенсі цього слова). Необхідно розрізняти два рівні (або фази) інтерпретації музичного твору. Перший рівень (In-1) – це встановлення загальноприйнятого значення графічних знаків партитури. Така інтерпретація є адекватною, якщо інтерпретатор має точні знання всіх значень графічних знаків, які використовуються в даній культурній практиці. Або вона є неадекватною, якщо поняття і звукові уявлення інтерпретатора не відповідають загальноприйнятим значенням знаків нотного запису. Суть другого рівня інтерпретації музичного твору (Іn-2) полягає у встановленні художнього сенсу уявної звукової форми як цілісного знака, а також значення окремих елементів і властивостей цієї форми. Художній сенс музичного знака – це складна когнітивно-психологічна реакція особистості на звукову форму, яка включає: а) чуттєву й емоційно-оцінну реакцію (естетичний відгук); б) розуміння загальноприйнятих смислів і значень типових елементів; в) унікальні чуттєві уявлення, переживання, думки особистості. Вирішуючи основне завдання музично-виконавського мистецтва – завдання відтворення звукової форми, задуманої і схематично зафіксованої композитором – музикант може актуалізувати дві протилежні, але на практиці комплементарні інтенції. Перша з них (інтровертивна інтенція) – це прагнення втілити у звуковій формі суб’єктивні почуття, ідеї, емоції, концепції, які пробуджуються композиторським звуковим проєктом. Відбір виконавських засобів може здійснюватися раціонально, на основі рефлексії власних психологічних реакцій музиканта, або ірраціонально, спонтанно, інтуїтивно. У виборі виконавських засобів музикант часто керується суб’єктивним критерієм краси чи виразності звучання. Такі інтерпретації завжди є автентичними. Однак ніхто не може об’єктивно оцінити їх адекватність. Інша (екстравертивна) інтенція – прагнення об’єктивної інтерпретації композиторського задуму. Вона може ґрунтуватися на певному зразку (еталоні) виконання або на нормі (манері, стилі) інтерпретації. Про адекватність таких інтерпретацій можна судити об’єктивно, аналізуючи ступінь відповідності створеної музикантом звукової форми відомим еталонам або виконавським стилям. Нормативними орієнтирами для екстравертивної інтерпретації можуть бути: а) індивідуальний стиль, притаманний творчості окремого музиканта-виконавця; б) етнічний стиль музичного виконання, притаманний окремій національній школі; в) жанровий стиль, що визначається функціями виконавської практики у визначених культурних умовах музикування; г) історичний виконавський стиль, що виник у якомусь соціальному середовищі на визначеному історичному етапі. До останнього типу екстравертивної інтенції музиканта-виконавця належить явище, позначене як історично інформоване виконавство (НІР). У своєму граничному вираженні ця інтенція виражається у прагненні досягти автентичності виконання, коли інтерпретація твору адекватна всім нормам історичного виконавського стилю. Досягненню ефекту достовірності сприяє старанне вивчення засобів музичної писемності, пошук інформації щодо особливостей звукової форми творів, реставрація старовинних прийомів співу та гри, використання старовинних музичних інструментів, створення особливих умов і антуражу репрезентації творів.