Імідж українських баритонів Миколи Коваля, Романа Майбороди та Івана Пономаренка в мультимедійному просторі: аналіз і перспективи
DOI:
https://doi.org/10.24195/artstudies.2024-4.11Ключові слова:
українська баритональна школа, мультимедійний простір, вокальне мистецтво, цифрові технології, національна ідентичність, популяризація культури, сучасні інновації.Анотація
У статті розглянуто основні аспекти презентації української баритональної школи в сучасному мультимедійному просторі та її роль у збереженні та популяризації національного вокального мистецтва. Наголошується на розмаїтті форм і жанрів записів українських співаків, що представлені в соціальних мережах. Зазначається історичне та методико-дидактичне значення таких записів. Виокремлюється значення цифровізації записів легенд української баритональної школи та роль таких записів у дослідженні історії українського виконавства й формуванні майстерності молодих українських співаків. Здійснюється порівняльний аналіз смислових амплуа видатних українських баритонів другої половини XX – початку XXI століття – М. Коваля, Р. Майбороди та І. Пономаренка. Звертається увага на представлений у світовій мережі репертуар виконавців і соціальну затребуваність певних творів. Наголошується на важливості широти жанрового спектра українських легендарних баритонів у міжнародному цифровому архіві – від обробок народних пісень, пісенних шлягерів другої половини XX сторіччя до оперних сцен і навіть записів оперних спектаклів. Таким чином, виокремлюються особливості адаптації української баритональної школи до слухацьких запитів різновікової аудиторії сучасності різних країн. Водночас окреслюється інтеграція мультимедіа у виконавську практику, що передбачає посилення запитів на створення якісних записів, їх поширення через платформи на кшталт YouTube, Instagram, Facebook. Підкреслено, що загалом баритональна школа України є унікальним феноменом, який поєднує багатовікові традиції та сучасні інновації. Наголошується, що мультимедійний простір надає можливості та інструменти створювати нові формати культурного контенту й поширювати досягнення вітчизняної культури для численної слухацької аудиторії світу. Акцентовано увагу на важливості збереження й поширення оцифрованих записів українських славетних співаків-баритонів для затвердження почуття національної ідентичності та значущості вітчизняної культурної спадщини в умовах цифрової глобалізації суспільства.
Посилання
Антонюк, В. Г. (2001). Історичні та етнокультурні джерела українського вокального мистецтва. Українська вокальна школа: етнокультурологічний аспект (2-ге вид., с. 8–42). Київ: Українська ідея.
Гнидь, Б. П. (1997). Історія вокального мистецтва. Київ: НМАУ.
Колесник, Є., & Кочерга, А. (2023). Становлення принципів оперного виконавства в контексті генези української вокальної школи. Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, 2 (59), 116–134. https://doi.org/10.31318/2414-0 52X.2(59).2023.295425.
Лисенко, І. М. (2012). Співаки України: Енциклопедичне видання (639 с.). Київ: Знання.
Шуляр, О. Д. (2014). Історія вокального мистецтва. Частина 2 (2-ге вид.). Івано-Франківськ: ПНУ.
Шталь, Т. В., & Дмитрієв, Г. Б. (2019). SMM як сучасні технології маркетингу. Бізнес Інформ, 2019 (12), 446–452.
