Музично-виконавська підготовка бакалаврів-інструменталістів: теоретичні та практичні орієнтири

Анотація

Мета статті – висвітлити теоретичні та методичні аспекти вдосконалення музично-виконавської діяльності бакалаврів-інструменталістів. Методологія дослідження, обрана для досягнення поставленої мети, базувалася на комплексному підході, що поєднував теоретичні та емпіричні методи, зокрема аналіз і синтез наукових джерел, абстрагування, узагальнення та порівняння для визначення особливостей музично-виконавської діяльності, а також педагогічне спостереження й інтерв’ювання для оцінки ефективності виконавської підготовки студентів. З’ясовано, що музично-виконавська діяльність є однією з форм творчої діяльності, яка відзначається неповторністю як у процесі здійснення, так і в результаті, оригінальністю, а також суспільно-історичною та індивідуальною унікальністю. Установлено, що вона є діалектичним поєднанням свідомого й підсвідомого, інтуїтивного та раціонального, емоційного й розсудливого. Визначено, що основою цієї діяльності є комунікативний процес, спрямований на передавання музичної інформації, закодованої через знакову систему музичної мови (нотний текст), від автора до слухача. Актуалізовано, що музикант-виконавець є посередником, який здійснює «дешифрування» музичного тексту, його осмислення та переклад у звукові образи, доступні для сприйняття аудиторією. Наголошено, що результатом виконавської діяльності є інтерпретація музичного твору, яка поєднує два творчі елементи: композиторський і виконавський. Взаємозв’язок між ними залежить від художньо-естетичних переконань інтерпретатора, його музичної культури, рівня розвитку художнього смаку та почуття міри. Презентовано, як практичний досвід сценічних виступів допомагає музиканту розвивати не тільки виконавську майстерність, а й здатність до художньої інтерпретації твору, глибокого сприйняття й вираження емоційної сутності музичного тексту. Водночас доведено, що концертна діяльність сприяє формуванню професійної впевненості, емоційної комунікації з аудиторією та розвитку інтерпретаційної гнучкості, необхідної для адаптації до різноманітних музичних жанрів і стилів.