Художній переклад як герменевтичне уміння вчителя музичного мистецтва

Анотація

Робота має своєю ціллю виявлення сутності явища художнього перекладу і визначення можливості використання даного виду творчої активності в якості методу формування герменевтичних умінь майбутніх учителів музичного мистецтва на основі герменевтичного підходу, літературознавчого трактування феномену художнього перекладу, системно-структурного підходу до явища герменевтичного уміння, методу наукової аналогії у трактуванні явища художнього перекладу, емпіричного методу спостереження навчального процесу. Стверджується, що необхідною якістю сучасного вчителя музичного мистецтва є вільна і точна орієнтація в практиці світового мистецтва, здатність до розуміння складних художніх творів минулих часів, стильових напрямків і течій сучасності. Важливим компонентом готовності сучасного вчителя до фахової діяльності є його герменевтичні уміння, тобто уміння змістовно сприймати, розуміти і пояснювати учням художньо-образний зміст музичних творів. Найбільш проблематичною складовою цього комплексного уміння («герменевтичної компетентності») є словесне витлумачення усвідомлених значень і смислів музичного тексту. Тому формування словесно-риторичного уміння ставить перед системою підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва складне завдання. Одним з шляхів формування цього компоненту герменевтичної компетентності, як пропонує автор, є: а) виконання художного перекладу літературної основи вокального твору; б) створення художнього аналогу музичної композиції засобами інших видів мистецтва. Робота вчителя над перекладом тексту з одної національної мови на іншу сприяє глибокому проникненню в смисл вербального тексту, активному пошуку лексичних та синтагматичних еквівалентів до кожного текстового елементу, що ефективно впливає на якість висловлених думок і вербально виражених художньо-естетичних вражень. Створення аналогової художньої форми засобами вільної жестикуляції з можливим використанням елементів лексичної системи диригентських жестів, принципів евритмії та лексики різних хореографічних стилів концентрує увагу на процесуальній стороні музичного твору, сприяє усвідомленню тонких модифікацій темпоритму, ритмічно-структурних відношень між синтаксичними та композиційними одиницями тексту. Звернення до графічних аналогів музичної форми розвиває здатність до сприйняття, усвідомлення та пояснення змістовних ефектів лінеарного розвитку (мелодика), фактури і просторових аспектів архітектоніки форми. Усі можливі варіанти здійснення художнього перекладу музичного твору розширяють лексичний тезаурус майбутнього вчителя, його здатність до суб’єктивно точного і виразного висловлення щодо нюансів образного смислу конкретних мистецьких творів і явища художнього смислоутворення.