Від ідеї до нотного тексту: посібник з аранжування для біг-бенду
DOI:
https://doi.org/10.24195/artstudies.2025-2.22Ключові слова:
мистецтво джазу, біг-бенд, аранжування, мова, інструментування, нотний текст, композиція, феноменологія, семіотикаАнотація
Автор розглядає дану роботу як пролегомени до посібника з аранжування музичного твору або певного тематичного матеріалу для великого джазового ансамблю – біг-бенду. Робота має грунтовні методологічні основи. Мистецтво джазу трактується в дусі філософської феноменології (учіння Гуссерля). У розуміння аранжування автор спирається на семіотику як універсальну терію знаків, зокрема на досягнення фінської семіотики (Е. Тарасті, А. Бромс). У своїх практичних рекомендаціях щодо аранжування автор спирається на сприйнятий досвід провідних джаззових музикантів (Кая Баклунда, Раймо Хенрікссона, Маркка Йоганссона і Пентті Ласанена). Також автор покладається на здоровий глузд і свій власний багаторічний досвід у сферах музично-виконавської (гра на саксофоні) та композиторської діяльності в сфері джазової музики. Композиторська та арунжавльна техніка автора рекомендацій проявлені у створеній ним «Джазовій мессі» та ін. творах. Аранжування визначається як дія перетворення існуючих музичних ідей (композицій, мелодій) за допомогою певних прийомів у нову композицію, часто призначену для нових інструментів. Аранжування джазової музики - це творча діяльність, бачення старого в новому світлі, бачення можливостей, орієнтація на те, чого ще немає. Основна увага у посібнику приділяється тональній музиці. Автор спирається на горизонтальну організованість (ритм, фразування, логіку) і вертикальний порядок (функціональну гармонію і колорит), тобто на єдність синтагматичної та парадигмальної організації музичної форми, яка має своє коріння в природній мові. Розкривається значення взаємовідношень між тональним та модальним музичними «світоглядами», тобто між полюсом «вербального» музичного мислення та полюсом більш архаїчного «картинного», просторового переживання світу в звуковій формі, антагонізм між якими має величезне значення для джазу та всій музики. Секрет творчої роботи полягає у гармонічному русі між цими протилежними полюсами.
Посилання
Boyd, Malcolm (1972). Arrangement. The New Grove Dictionary of Music and Musicians. In 20 volumes. Ed. by S. Sadie. London, 1972–1980.
Broms, Henri (1992). In the Footsteps of the First Images. The Semiotics of Culture. Porvoo – Helsinki – Juva: WSOY.
Husserl, Edmund (1970). The Idea of Phenomenology. Translated into English by William P. Alston and George Nakhnikian. The Hague. Martinus Nijhoff.
Leopold, S. ed. (1992). Musikalische Metamorphosen. Formen und Geschichten der Bearbeitung. Kassel.
Mancini, Henry (1986). Sounds and scores: A practical guide to professional orchestration. Distributed by Columbia Pictures Publication
Riethmüller, Albrecht (2000). Bearbeitung. Brockhaus-Riemann Musiklexikon, S. 913 (vgl. BRM Bd. 1, S. 111) (c) Schott Musik International, Mainz.
Russo, William (1961). Composing for the jazz orchestra. University of Chicago Press, Chicago
Schnittke, Alfred (2002). Polystylistic Tendencies in Modern Music. In A Schnittke Reader. Edited by Alex- ander Ivashkin and translated by John Goodliffe, 87–90. Bloomington: Indiana University Press.
Taylor, Charles (2018). The Ethics of Authenticity. Harvard University Press. ISBN 9780674987692
Toivanen, Mikko (2018). Ideat stemmoiksi! : big band – sovituksen opas. Savonia University of Applied Sciences. 359 pp.
Toivanen, Mikko (2021). Ideat stemmoiksi – big band-sovituksen opas (Ідеї для музичної композиції. Посібник з аранжувань для біг-бенду). SYNTEESI No 1, 2021 (40.vuosikerta). Suomen Semiotiikan Seura. Helsinki. S. 59-70.
Toivanen, Mшikko. (2000). Jazz luonnollisena systeeminä: Fenomenologis-semioottinen tutkielma modernin jazzin myytistä ja sen merkityksestä (Джаз як природна система: феноменологічно-семіотичне дослідження міфу про сучасний джаз та його значення). Jyväskylä Studies in the Arts 72. Jyväskylän zliopisto 2000.
