Сутність та структура музично-виконавської компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва у процесі фортепіанної підготовки

Анотація

У статті розглянуто сутність та структуру музично-виконавської компетент- ності майбутніх учителів музичного мистецтва в контексті оновлення освітнього простору. Підкреслено, що ефективність професійної підготовки здобувачів у закладах вищої мистецької освіти безпосередньо пов’язана з якістю їхньої інструментально-виконавської діяльності. У науковій літературі акцентується увага на необхідності модернізації підходів до виконавської підготовки, що зумовлено викликами сучасного соціокультурного розвитку, а також зростанням вимог до професіоналізму педагога-музиканта. Мета статті полягає у виявленні сутності та структури музично-виконавської компетентності студентів педагогічних закладів вищої освіти у процесі фортепіанної підготовки. Методологія дослідження базується на комплексі взаємоузгоджених методів: теоретичних – аналіз, систематизація та узагальнення наукових джерел – для уточнення сутності понять «музично-виконавська компетентність», а також методи порівняння, систематизації, класифікації, узагальнення отриманих теоретичних даних – для виявлення компонентів структури музично-виконавської компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва.Запропоновано структуру феномену (музично-виконавська компетентність), що складається з п’яти взаємопов’язаних компонентів: мотиваційно-ціннісного, компетентнісно-орієнтаційного, рефлексивно-емоційного, креативно-технологічного та проєктивно-діяльнісного. У межах кожного з них проаналізовано відповідні психолого- педагогічні характеристики. Мотиваційно-ціннісний компонент забезпечує стійкий інтерес до підвищення рівня виконавської підготовки студентів; рефлексійно-емоційний – створює умови щодо самоспостереження та емоційного аналізу, а також трансформує виконавську діяльність у сферу культурної взаємодії; компетентнісно-орієнтаційний компонент забезпечує не лише опанування музично-педагогічних знань, а й розвиток здатності до художньо-виконавської інтерпретації, творчої співпраці та перенесення здобутого досвіду в майбутню діяльність; креативно-технологічний компонент стимулює застосування інноваційних технологій навчання, сприяє розвитку індивідуального виконавського стилю, імпровізаційного мислення та музично-педагогічної гнучкості; проєктивно-діяльнісний компонент забезпечує стратегічну перспективу навчання, націлену на формування мобільності та художньої орієнтованості майбутнього вчителя. Показано, що музично-виконавська компетентність учителя охоплює не лише володіння технікою гри, а й здатність до глибокої інтерпретації твору, емоційної виразності, творчого мислення та педагогічної рефлексії.