До питань методології дослідження диригентської індивідуальності
DOI:
https://doi.org/10.24195/artstudies.2025-4.9Ключові слова:
диригентська індивідуальність, хоровий диригент, виконавський стиль, творчий метод, інтерпретація, методи дослідження, хорове мистецтвоАнотація
Статтю присвячено теоретичному осмисленню феномену диригентської індивідуальності в системі сучасного хорового мистецтва як особливого типу творчої суб’єктності, що поєднує художньо-інтерпретаційну, комунікативну та педагогічну функції. Уточнено, що диригентська індивідуальність має естетико-інтерпретаційну природу й проявляється у неповторному виконавському почерку, виборі темброво-звукового ідеалу, специфіці роботи з хором та сформованій системі творчих рішень, притаманних конкретному маестро. Розкрито структурні компоненти індивідуальності диригента-хормейстера: світоглядно-ціннісні орієнтації, художньо-образне мислення, психофізичні та лідерські якості, професійно-технічні вміння (жест, звуковедення, робота з партитурою, репетиційна стратегія), а також комплекс виконавських прийомів, що забезпечують стабільну художню якість хорового звучання. Проаналізовано методологічні підходи до вивчення диригентської індивідуальності – біографічний (контекст життєтворчості), аналітико-інтерпретаційний (розбір виконавських версій), феноменологічний (осмислення художнього впливу диригента на колектив і слухача) та психологічний (профілювання типу творчості й комунікації). Акцентовано на внеску українських хорових диригентів різних епох – Олександра Кошиця, Павла Муравського, Євгена Савчука – у формування національної диригентської школи та розширення арсеналу інтерпретаційних моделей. Наукова новизна полягає в комплексній систематизації критеріїв аналізу творчої особистості диригента-хормейстера саме в площині хорового виконавства та у запропонованій структурі методологічних підходів, що може бути використана для подальших міждисциплінарних досліджень, зокрема з психології творчості, музичної педагогіки й архівознавства (залучення рукописних партитур, листування, спогадів сучасників, аудіо- й відеозаписів). Окреслено перспективи розвитку теми в напрямі виявлення кореляцій між індивідуальним стилем диригента та трансформаційними процесами в музичній культурі ХХ–ХХІ століть.
Посилання
1. Асадчева, Т. (2022). За радянських часів духовну музику української автокефалії задушили: Інтерв’ю з Євгеном Савчуком. Вечірній Київ. URL: https://vechirniy.kyiv.ua/news/61230.
2. Бенч-Шокало, О. (2002). Павло Муравський: феномен одного життя. Київ: Дніпро.
3. Бенч-Шокало, О. (2002). Український хоровий спів: актуалізація звичаєвої традиції: навч. посіб. Київ: Український світ.
4. Гамкало, І. (2020). Муравський Павло Іванович. Енциклопедія сучасної України. URL: https://esu.com.ua/article-70034.
5. Зінкевич-Ковальська, В. (2025). Олександр Кошиць зі своїм хором повіз українську пісню у світ. Rozmova (блог-платформа на WordPress). URL: https://rozmova.wordpress.com/2025/06/14/valentyna-kovalska-2.
6. Катрич, О. (2000). Індивідуальний стиль музиканта-виконавця (теоретичні та естетичні аспекти): автореф. дис. … канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.03 «Музичне мистецтво»; Нац. муз. акад. України. Київ.
7. Катрич, О. (2004). Музично-виконавський архетип як стильове підґрунтя явищ музичної творчості. Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. Чайковського, 37, 177–184.
8. Копилова, С. (1999). Національно-психологічний комплекс – ядро виконавського стилю. Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство (с. 257–264). Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. Чайковського (37).
9. Кофман, Р. (1986). Виховання диригента: психологічні особливості. Київ: Музична Україна.
10. Макаренко, Г. (2006). Творчість диригента в контексті інтегративного підходу: автореф. дис. … докт. мистецтвознавства: спец. 17.00.01 «Теорія та історія культури»; Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв). Київ. URL: https://uacademic.info/ua/document/0506U000390.
11. Макаренко, Г. (2005). Творчість диригента: естетико-мистецтвознавчі виміри: монографія. Київ: Факт.
12. Москаленко, В. (1998). Творчий аспект музичного стилю. Київське музикознавство, 1, 87–93.
13. Національна заслужена академічна капела України «Думка» на 100-річчя поїхала у тур Україною. (2019). Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2693277-kapela-dumka-na-100ricca-poihala-u-tur-ukrainou.html.
14. Олександр Кошиць: із піснею через світ! (б. д.). Український інтерес. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2693277- kapela-dumka-na-100ricca-poihala-u-tur-ukrainou.html.
15. Кізян, О., & Борисенко, Л. (уклад.). (2014). Павло Муравський – легенда українського хорового співу (до 100-річчя від дня народження видатного хорового диригента, Героя України): біобібліографічний покажчик (вступ. ст. Н. Гнатюк). Вінниця: Вінницька ОУНБ ім. К. Тімірязєва. URL: https://library.vn.ua/Konf2017/text/Muravskj.pdf.
16. Прокулевич, О. (2017). Особистість диригента-хормейстера (сутнісні ознаки професійної характеристики). Хорове мистецтво України та його подвижники: матеріали VI міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., Дрогобич, 19–20 жовтня 2017 р., 310–319. Дрогобич. URL: https://dspace.udpu.edu.ua/bitstream/6789/7898/1/Prokulevych_stattya.pdf
17. Рожок, В. (2003). Музика і сучасність: монографічні дослідження, науково-популярні, критичні та публіцистичні твори. Київ: Книга Пам’яті України.
18. Ткач, Ю. (2019). Індивідуальний виконавський стиль Євгена Савчука: організація процесу диригентської інтерпретації. Аспекти мистецтвознавства, 13, 126–141. URL: https://aspekty.kh.ua/vypusk13/%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87.%D0%AE._126-141.pdf.
19. Ткач, Ю. (2011). Специфіка диригентської інтерпретації у хоровому виконавстві. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 2, 119–124. URL: https://parafia.org.ua/biblioteka/kultura/spetsyfika-dyryhentskoji-interpretatsiji-u-horovomu-vykonavstvi.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.






