Світло споглядання (на прикладі прелюдії і фуги соль-бемоль мажор № 13 із циклу «24 прелюдії та фуги» В. Задерацького)

Анотація

У статті здійснено комплексний міждисциплінарний аналіз диптиху «Прелюдія і фуга соль-бемоль мажор» № 13 з циклу «24 прелюдії та фуги» Всеволода Петровича Задерацького як окремої символічної сторінки музичного містично-психологічного щоденника композитора. Актуальність дослідження зумовлена потребою переосмислення творчої спадщини митців, знищених або витіснених з культурної пам’яті тоталітарним режимом, а також необхідністю поглибленого аналізу українського поліфонічного мистецтва ХХ століття у зв’язку із сучасними гуманітарними підходами. Метою статті є виявлення музикознавчих, психологічних, культурологічних і теолого-богословських смислів диптиху № 13, зосереджених навколо феномена світла, споглядання, внутрішньої цілісності та духовного самозбереження особистості в екзистенційно граничних умовах. Методологія дослідження поєднує музикознавчий аналіз форми, фактури, тематизму й поліфонічної техніки з психологічним підходом (музика як механізм збереження внутрішньої свободи), історико-культурологічним осмисленням (контекст репресій радянської доби) та теолого-богословським прочитанням символіки чисел, тональностей і музичних образів. Наукова новизна: вперше в українському музикознавстві та міжнародному науковому дискурсі було здійснено спробу цілісного міждисциплінарного аналізу Прелюдії і фуги № 13 як символічного вузла циклу, де тональність соль-бемоль мажор, числа тринадцять і сім, особливості ритмічної організації та регістрового простору постають носіями глибинних екзистенційних і духовних смислів. Доведено, що прелюдія репрезентує феномен «чистого споглядання» та особливу модель часу як вічності, тоді як фуга втілює динаміку внутрішнього руху, розщеплення та подальшого відновлення цілісності «Я». Результати дослідження засвідчують, що диптих № 13 є не лише зразком високої поліфонічної майстерності, але й духовно-філософським свідченням здатності музики трансформувати досвід страждання у простір світла, надії та внутрішньої свободи. Запропонований підхід відкриває перспективи подальших міждисциплінарних студій циклу «24 прелюдії та фуги» як цілісного музичного містично-психологічного щоденника та важливого феномена української культурної пам’яті ХХ століття.