Між звуком і образом: Інгарденовський онтологічний аналіз музичного і фільмового твору

Анотація

Стаття розглядає проблему онтологічних основ естетики Романа Інгардена стосовно творів музичного і кіномистецтв на засадах феноменології ХХ століття. Мета полягає в поясненні того, яким чином феноменологічна концепція твору мистецтва дозволяє осягнути специфіку музики і кіно як інтенціональних сутностей зі складною структурою. Представлено генезу та основні положення феноменології Едмунда Гуссерля, з особливим акцентом на поняттях феноменологічної редукції, ейдетичної інтуїції, чистої свідомості та феномену як того, що дано в наочності. Окреслено розвиток феноменологічного руху (Брентано, Шелер, Штейн, Конрад-Мартіус та інші) та місце Інгардена в гуссерлівській традиції та в польській рецепції феноменології. Презентовано онтологічні тези естетики Інгардена: концепція твору мистецтва як інтенціонального об’єкта, його багатошарова структура, роль естетичного переживання, місця невизначеності та конкретизації, а також реляції між твором, виконанням та глядачем. Реконструйовано теорію музичного твору Інгардена та його трактування кінотвору як часово-просторового, квазіреального мистецтва, що знаходиться на межі літератури, театру та живопису, але має власну художню автономію. Застосована методологія має описово-аналітичний та історико-порівняльний характер, базується на вивченні першоджерел та їх систематичній інтерпретації. У висновках вказано на вплив концепції Інгардена на польську рефлексію щодо кіно та музики, а також на актуальність феноменологічного методу в сучасних дослідженнях аудіовізуального мистецтва та його значення для переосмислення реляцій між свідомістю та твором мистецтва.