Образність пісень В. Золотухіна у вокально-сценічному втіленні

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблеми формування образного мислення академічного вокаліста в контексті камерно-вокального жанру. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі інтерпретаційних чинників у сучасній вокальній педагогіці, де виконавська майстерність розглядається не лише як результат технічної підготовки, а як цілісний художньо-психологічний процес. Особливу увагу зосереджено на камерно-вокальних творах Володимира Золотухіна, які репрезентують складну систему взаємодії музичної драматургії, поетичного слова та виконавської індивідуальності. У статті проаналізовано образно-драматургічні моделі вокально-фортепіанних пісень композитора, окреслено їх жанрово-стильову специфіку та визначено роль фортепіанної партії як активного носія художнього змісту. Доведено, що камерновокальні твори Золотухіна тяжіють до поетично-симфонізованого романсу, у якому фортепіано виступає рівноправним учасником драматургічного процесу, формуючи образний простір твору й спрямовуючи розвиток вокальної інтонації. На прикладі пісень «Крила», «Земля моя – зоря моя», «Північний полюс», «Семиструнна гітара», «А тебе нема» та «Вальс» розкрито різні типи образності – від гімнічно-узагальненої та баладно-драматичної до інтимно-ліричної й рефлексивної. Обґрунтовано, що робота з цим репертуаром сприяє розвитку асоціативного мислення, глибокому осмисленню поетичного тексту та формуванню цілісної виконавської концепції. Зроблено висновок про доцільність використання камерно-вокальних пісень Володимира Золотухіна у концертній, педагогічній та науково-дослідній практиці як ефективного засобу формування образного мислення академічного вокаліста