Генеза та сучасна інтерпретація поняття «художньо-візуальна компетентність» у науковому дискурсі

Анотація

У статті висвітлено генезу поняття «художньо-візуальна компетентність» у межах мистецтвознавчого та педагогічного наукових дискурсів. Актуальність теми зумовлена радикальною трансформацією сучасного соціокультурного простору, «візуальним поворотом» у гуманітаристиці та стрімкою експансією генеративних технологій, що вимагає нових підходів до підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному застосуванні компаративного, історико-логічного та герменевтичного методів, що дозволило диференціювати суміжні дефініції та розкрити зміст візуальних образів у сучасному науковому полі. Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні цілісного ретроспективного аналізу становлення поняття «художньо-візуальна компетентність» та виокремленні його новітніх смислових меж у контексті цифровізації мистецької освіти. Уточнено термінологічне розмежування між загальною візуальною компетентністю, що має переважно комунікативно-прагматичний характер, та фаховою художньо-візуальною компетентністю, яка базується на естетико-аксіологічній домінанті. Запропоновано авторське трактування феномену як інтегративного особистісного утворення, що синтезує фахові знання, художньо-творчі вміння та накопичений візуальний досвід («насмотреність») для інтерпретації та творчої трансляції художніх образів. Доведено, що цей феномен пройшов шлях трансформації від базової «візуальної грамотності» до багатовимірної професійної якості, здатної забезпечити етичну та естетичну автономію особистості в умовах «екранної культури». Розкрито значення чіткого розмежування загальної візуальної та фахової художньо- візуальної компетентностей за критеріями об’єкта сприйняття, функціональної спрямованості та рівнів опрацювання інформації. Окремий акцент зроблено на викликах цифрової епохи, де досліджувана компетентність трансформується у захисний механізм проти візуальних маніпуляцій та симулякрів. У ході дослідження доведено, що художньо-візуальна компетентність є результатом синергії «художньої» та «візуальної» складових, де інструментальна потужність опрацювання інформації поєднується із глибинним ціннісним самовизначенням у культурі