Науково-теоретичні засади моделювання аксіологічного відношення суб’єктів мистецької освіти до культури оперного співу
DOI:
https://doi.org/10.24195/artstudies.2026-2.6Ключові слова:
науково-теоретичні засади, аксіологічне відношення, культура оперного співу, психологічна теорія установки, суб’єкт мистецької освіти, моделюванняАнотація
У представленій статті розкрито необхідність та перспективність розвитку аксіологічного відношення суб’єктів мистецької освіти до набуття досвіду співу та сприйняття академічної музики оперного жанру, виконавської творчості видатних вокалістів України та світу, шедеврів музичної культури та застосування їх у навчанні майбутніх фахівців і самостійній співацькій практиці. Визначено, що процес ціннісного ставлення до оперного співу ускладнюється поширенням постмодерністських музичних спрямувань, що негативно впливають на здоров’я голосового апарату співаків, рівень естетичного розвитку молоді, відкриття для себе шедеврів світового музичного мистецтва. Встановлено, що з поширенням співу, як виду мистецької діяльності серед молоді, виникає необхідність звернути особливу увагу на мистецьке середовище, в якому відбувається становлення та розвиток аксіологічного відношення до академічної та популярної класичної музики. Обґрунтовано зміст науково-теоретичних засад аксіологічного відношення суб’єктів мистецької освіти до культури оперного співу в контексті смислових орієнтирів цього феномена. Підґрунтям визначення принципових засад щодо усвідомлення та винайдення психолого-педагогічних важелів досягнення результативності аксіологічного відношення до культури оперного співу стала психологічна теорія установки. Запропоновано концепцією дослідження стосовно аксіологічного відношення суб’єктів мистецької освіти до культури оперного співу поетапності моделювання застосуванням відправних позицій теорії установки, встановлено відповідні рівні розвитку позитивного відношення до культури оперного співу співака та слухача від «первинної реакції при впливі ситуації» (І етап) через «ситуативність задля задоволення потреби» (ІІ етап) до «фіксованої установки» до сприйняття шедеврів оперного мистецтва (ІІІ етап). Результати активізували усвідомлення майбутніми фахівцями науково-теоретичної сутності культури оперного мистецтва, розуміння її специфіки, потребу ознайомлення зі персоніфікованими зразками виконавської творчості видатних співаків України та світу
Посилання
1. Антонюк, В. Г. (2017). Вокальна педагогіка (сольний спів). Київ: Видавець В. Бихун.
2. Арреніус, Г. (2000). Теорема неможливості для аксіологій соціального забезпечення. Економіка та філософія, 16, 247-266.
3. Ауді, Р. (1998). Аксіологія морального досвіду. Журнал етики, 2, 355-375.
4. Бредфорд, Г. (2023). Унікальність, внутрішня цінність та причини. Журнал філософії, 120, 421-440. https://www.happinessandwellbeing.org/gwenbradford.
5. Го Яньцзюнь, Ніколаї, Г.Ю. (2022). Методологічні та методичні засади дослідження проблеми формування художньо-дидактичної компетентності
майбутніх викладачів вокалу. Професійна освіта: методологія, теорія та технології, 15, 70-91.
6. Квінн, В. С. (1974). Теорії внутрішньої цін-
ності». American Philosophical Quarterly, 11, 123-132.
7. Левченко, В. В. (2012). Вплив художніх емоцій на особистісне ставлення до природи. Теоретичні і прикладні проблеми психології: збірник наук. праць СНУ ім. В. Даля, №1, 27, 104, 111. https://lib.iitta.gov.ua›eprint›Levchenko_V.
8. Лю Джиго (2025). Теоретико-методологічні засади вокально-педагогічного саморозвитку майбутніх викладачів. Актуальні проблеми мистець-
кої педагогіки, Вип. 2 (9), 24-31. URL: https://doi.org/10.24195/artstudies.2025-2.4
9. Нечепоренко, М. А. (2017). Мотивація як ключовий фактор формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистіс-
ного саморозвитку. Наукові записки Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка, 2, 102-109.
10. Роменець, В. О., Маноха, І. П. (2003). Історія психології XX століття. Київ: Либідь.
11. Сачок, В. І. (2023). Концепція вокальної педагогіки Валентини Антонюк у контексті розвитку української вокальної школи. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 1, 295-301. https://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/443
12. Такер, М. (2019). З аксіологічної точки зору. Ratio, 32, 131-138.
13. Тоцька, Л. О. (2013). Методика формування умінь співу бельканто у процесі вокальної підготовки педагога-музиканта. Наукові записки НПУ ім.
М.П. Драгоманова, Вип. СХ(110), 184-193.
14. Фрицюк, В. А. (2017). Теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх педагогів до безперервного професійного саморозвитку (автореф.
дис. … докт. пед. наук: 13.00.04). Вінниця.
15. Georgy Ketchuashvili. (1994). Dimitri Uznadze (1886–1950). PROSPECTS: the quarterly review of comparative education vol. 24, no.3/4, 1994, p. 687–701.
UNESCO: International Bureau of Education. Retrieved, 2010-01-31.
16. Lewin, K. (1976). Field Theory as Human-science: Contributions of Lewin’s Berlin Group. Publisher:Gardner Press. URL: https://ia801700.us.archive.org
(дата звернення 21.02.2026 р.).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.




