«Образ коханої» Михайла Вериківського у контексті проблеми камерно-вокальної циклічності
DOI:
https://doi.org/10.24195/artstudies.2024-3.15Ключові слова:
вокальний цикл, Михайло Вериківський, «Образ коханої», романс, вокальна партія, фортепіанний супровід, циклізаціяАнотація
У статті розглянуто вокальний цикл «Образ коханої» Михайла Вериківського у контексті проблеми камерно-вокальної циклічності. Наголошено, що впродовж 1940-х років ХХ століття композитором було створено значну кількість вокальних композицій. Ліричний цикл для голосу й фортепіано «Образ коханої» для високого чоловічого голосу на вірші П. Грабовського був завершений у 1944 році. Метою статті є музично-теоретичний аналіз вокального циклу «Образ коханої» Михайла Вериківського у контексті проблеми камерно-вокальної циклічності. Для здійснення музично-теоретичного аналізу вокального циклу «Образ коханої» Михайла Вериківського у контексті проблеми камерно-вокальної циклічності нами було застосовано аналітичні методи (музично-текстуального, інтонаційного, гармонічного, жанрового, герменевтичного аналізу), які дозволили узагальнити систему стильових ознак твору, а також виявити особливості циклічності як естетичну цінність творчості композитора. Здійснено музично-теоретичний аналіз кожного з чотирьох романсів циклу. № 1 «Ти» (на вірш «До Н.К.С.») відкриває цикл, є світлим, елегійним портретом коханої. № 2 «Все тобі» (на вірш «Доки сонця, доки світу...») відтворює бентежний, пристрасний образ кохання. № 3 «Важке передчуття» (на вірш «Гаряче душа молилась...») становить різкий емоційний контраст, пройнятий тривожним похмурим настроєм, передчуттям близької розлуки з коханою. № 4 «Ти померла» (на вірш «Ти померла, ясна зоре...») є трагічною розв’язкою циклу. Сюжетною основою циклу є осмислення героєм різних етапів любові: зустрічі з коханою, оспівуванням радості кохання, передчуття розлуки, загибель коханої – оплакування і біль вічної розлуки. Доведено, що загальна сюжетна лінія відтворює різноманітні відтінки трагедійного кохання героя, дотримуючись єдиної наскрізної лінії образно-драматургічного розгортання. Композитор уважно слідує на поетичним текстом, гнучко відображає засобами музичної виразності його смислові акценти, гнучко застосовує раптові переключення розвитку дії в нову образну площину, з кантиленного інтонування на декламаційне та повернення назад задля деталізації відтворення поетичного тексту. Романси, які увійшли до циклу, характеризуються високим рівнем художнього узагальнення. Засобами індивідуальної стилістики композитора передаються різні грані ліричного та лірико-драматичного висловлення. Узагальнені думки щодо композиційно-драматургічної цілісності циклу; особливостей мелодії як носія ліричного, гармонії як найвиразнішого засобу відтворення музичного мислення композитора; ладотональних, фактурних, формоутворювальних рис циклізації. Окреслено перспективи подальших наукових досліджень у вивченні особливостей циклізації у вокальних циклах Михайла Вериківського «Три романси» на сл. Ю. Словацького, «З сучасної грецької лірики» на сл. Н. Вреттаноса, «Пісні Сафо» на сл. Сафо в пер. І. Франка з метою спостереження еволюції цього феномену в подальшій творчості композитора.
Посилання
Герасимова-Персидська, Н. О. (1959) М. І. Вериківський: Нарис про життя і творчість / редактор Г. І. Вишневський. Київ : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР.
Говорухіна, Н. О. (2009) Еволюція вокального циклу та закономірності циклоутворення (на прикладі творів Р. Шумана, Х. Вольфа, А. Шенберга) : автореф. дис. … канд. мистецтв. Харк. держ. ун-т мистец. ім. І. П. Котляревського. Харків.
Горелік, Л. М. (2006) Вокальний цикл у жанрововидовій специфіці камерного співу : автореф. дис. … канд. мистецтв. Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової. Одеса.
Григор’єва, О. (2021) Вокальний цикл у творчості Д. Л. Клебанова: аспекти інтерпретації жанру : дис. … канд. мистецтв. Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського, Харків.
Гусарчук, Т. В. (2008) Особистісні чинники духовної творчості українських композиторів 20-х років ХХ століття. Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського : збірник статей. Випуск 67: Музична культура України 20–30-х років ХХ століття: тенденції і напрямки. Київ, 207–216.
Давидова, О. М. (2015) Михайло Вериківський: становлення творчої особистості (1923–1941 роки). Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського : збірник статей. Випуск 113. Композитори і музикознавці Київської консерваторії (1923–1941). Київ, 100–108.
Дем’янчук, О. Н. (2022) Життєтворчість Михайла Вериківського: композиторська індивідуальність, ідейно-естетичні та стильові особливості. Professional Art Education, 3 (1), 26–32.
Кармазін, А. О. (2020) Історія в мистецьких образах як сутність творчого мислення Михайла Вериківського : дис. ... канд. мистецтв. Національна музична академія України імені П. І. Чайковського. Київ.
Ліхтман, З. (1970) Передмова до збірки «Вибрані романси українських радянських композиторів», 44–46. Київ : Музична Україна.
Остапчук, В. (2016) Стильові особливості творчості М. Вериківського. Михайло Вериківський у контексті української музичної культури та освіти: (до 120-ї річниці з дня народження) : збірник матеріалів II Всеукраїнської науково-практичної конференції, 24–25 листопада 2016 р. Тернопільська обласна рада, Управління освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації, Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка. Кременець, 80–87.
Петрова, О. В. (2020) Пісні Й. Брамса Ор. 57 (до питання композиційно-драматургічної цілісності циклу). Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 2, 208–213.
Шурова, Н. (1972). Михайло Вериківський. Київ : Музична Україна.
