Інтерпретація творів у стилі модерн як проблема підготовки майбутніх викладачів музичного мистецтва

Автор(и)

  • Сергій Васильович Шип ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» https://orcid.org/0000-0003-2569-4240
  • Му Сюецзяо ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» https://orcid.org/0009-0001-2903-7400

DOI:

https://doi.org/10.24195/artstudies.2024-3.18

Ключові слова:

художній стиль, модерн, сецесія, модернізм, засоби виразності, художньо-образний смисл, викладач музики, інтерпретація, герменевтика, музичне виконавство

Анотація

Спираючись на методологічні основи принципів художньої естетики та поетики, теорії художнього стилю та герменевтичного підходу, автори аналізують художній стиль модерну (ар-нуво, сецесії) з метою виявлення можливостей його засвоєння майбутніми викладачами музичного мистецтва в процесі їхньої інтерпретаційної діяльності. Встановлено існування двох принципово різних підходів до тлумачення терміна «модерн». Згідно з першим, модерн розуміється як стан європейського мистецтва епохи «кінця віку» («декадансу»), який представлений багатьма стильовими течіями, рухами й особистими манерами (прерафаеліти, символісти, імпресіоністи, тощо). Водночас деякі дослідники вважають модерн першим історичним етапом подальшої тривалої епохи модернізму. За іншим трактуванням, модерн – це стиль, який проявляється в різних видах мистецтва та характеризується комплексом формальних і змістовних індивідуально-типових властивостей. Ця точка зору має переконливе обґрунтування, коли йдеться про архітектуру, образотворче та прикладне мистецтво. Складніше визначити відповідні риси стилю модерн у музиці. Проте спроби окреслити формально-змістові особливості стилю модерн (сецесії) свідчать про наявність об’єктивних психологічних підстав для таких дослідницьких намірів. На думку авторів статті, модерн (сецесію) можна трактувати і як історичну категорію, і як специфічний стиль. Таке «стереоскопічне» й толерантне розуміння цього поняття має бути сформоване в майбутніх викладачів музичного мистецтва в процесі вищої педагогічної освіти. Важливими виховними завданнями викладача музичного мистецтва є словесна та музично-виконавська інтерпретація художніх творів. Вирішуючи комплексне завдання інтерпретації творів модерну (сецесії), викладач може керуватися такими положеннями: 1. Модерн (сецесія) твори спрямовані на пробудження в реципієнта яскравого гедоністичного переживання, відчуття задоволення від сприйняття й осягнення форми. Цей специфічний «формалізм» вимагає від виконавця особливої уваги до якості звучання музичної композиції, до всіх прекрасних деталей і властивостей форми. 2. Твори в стилі модерн найчастіше легко сприймаються широким загалом. Водночас багато з них розраховані на аристократично вишуканого, досвідченого, кваліфікованого слухача, здатного зрозуміти символічні значення форми, які не лежать «на поверхні». Отже, художні артефакти модернізму вимагають від викладача-інтерпретатора знання великого тезаурусу культурних символів (міфологічних, релігійних, ідеологічних, літературних, мистецьких), уміння розуміти й пояснювати символічне значення словами та втілювати це розуміння в музичне виконання. 3. Музична форма творів модерну (сецесії) вимагає від викладача-інтерпретатора особливої уваги до таких властивостей форми та змісту, як: а) чистота звукового матеріалу (тембр, динаміка, регістр, засоби артикуляції, колорит співзвуччя); б) виразна гнучкість, орнаментальність мелодичних ліній; в) чіткі й багаті динамічні, артикуляційні, темпові й темброві нюанси. 4. Твори модерну (сецесії) часто бувають пов’язані з національними музичними традиціями, фольклором. У таких випадках коректним рішенням виконавця є підкреслення естетичних передумов звернення композитора до етнічно-національних елементів. Наприклад, можна використовувати автентичну манеру співу. Виправданим підходом до інтерпретації є демонстрація умовності стильового втілення етнічно-національного матеріалу. 5. У виконанні сучасних творів, особливо вокальної музики, слід прагнути синергії всіх виражальних засобів, їх поєднання в цілісному образі художнього акту. Йдеться про синергію музичної інтонації та акторських виразних засобів – просодії словесного мовлення, міміки, рухів тіла, одягу, зачіски, макіяжу. Виконавець має постати перед глядачами не в образі викладача, який демонструє навчальний матеріал, і не в образі артиста-виконавця, а в ролі представника творчої інтелігенції епохи декадансу, аристократа духу, вишуканого стиліста, майстра художньої містифікації.

Посилання

Гуменюк, Т. (2004). Модернізм та постмодернізм: дискурсивна практика. Вісник Харківського нац. ун-ту. Вип. 24. С. 180–189.

Калениченко, А. (2010). Про деякі напрями, стилі, течії та естетичні ситуації в українській музичній культурі. Муз. україністика: сучасний вимір. Київ.

Калениченко, П. (2019). Модерн. Енциклопедія Сучасної України [Електр. ресурс]. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. URL: https://esu.com.ua/article-69560.

Каралюс, М. (2010). Стильові домінанти модерну в українському мистецтві. Студії мистецтвознавчі. № 3 (31). Київ: ІМФЕ НАН України. С. 64–69.

Кияновська, Л. (2000). Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ–ХХ ст.: монографія. Тернопіль: Астон.

Кияновська, Л. (1999). Стиль сецесії в українській музиці першої третини ХХ сторіччя. Musica Galicijana, Т. 3. Rzeszow. С. 225–237.

Козаренко, О. (2008). Гуцульська музична сецесія: національний відгук на європейський виклик. Музична україністика: сучасний вимір. Київ. Вип. 2.

Коменда, О. (2009). Музикознавчі інтерпретації поняття стилю. Українське мистецтвознавство. Київ. Вип. 9. С. 113–117.

Легенький, Ю. (2004). Украинский модерн. Київ.

Малышев, Ю. (1998). Мифы и история. Art line. Київ. № 2. С. 26-29.

Москаленко, В. (1998). Творчий аспект музичного стилю. Київське музикознавство. Вип. 1. Київ. С. 87–93.

Ржевська, М. (2010). До проблеми художньо-естетичних і хронологічних меж модернізму. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії / ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Київ. Вип. 10. С. 23–28.

Стандарт вищої освіти (2020). Другий (магістерський рівень) вищої освіти. Ступінь «магістр». Галузь знань 02 «Культура і мистецтво» спеціальність 025 «Музичне мистецтво». Затверджено та введено в дію наказом Мін. освіти і науки України від 04.03.2020 № 368.

Шип (2023). Теорія художніх стилів: монографія. Суми: ФОП Цьома С.П. 138 с.

Щербініна, О. М. (2006). Теорія та практика пізнання музичного стилю: навч.-метод. посіб. Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. Ніжин.

Brown, M. (1992). Origins of Modernism: Musical Structures and Narrative Forms, Music and Text: Critical Inquiries, ed. S.P. Scher, Cambridge, pp. 75–92.

Calinescu, M. (1987). Five Faces of Modernity: Modernism. Avant-garde. Decadence. Kitsch. Postmodernism. Durham. Duke University Press. 395 p.

Lambourn, D.J. (1993): Modernism in British Music, 1900–1922. Cambridge.

Tschudi-Madsen, Stephan (2002). The Art Nouveau Style: a comprehensive guide with 264 illustrations. 488 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-05

Номер

Розділ

РОЗДІЛ 2. МОДЕРНІ ПОШУКИ У ПРОСТОРІ МИСТЕЦТВА