Наукові підходи і методичні принципи формування фахової готовності магістрів-вокалістів до художньо-творчої діяльності

Анотація

У статті здійснено обґрунтування наукових підходів і методичних принципів, що становлять основу формування фахової готовності магістрів-вокалістів до художньо- творчої діяльності. Зроблено особливий акцент на процесі вокально-фахового становлення майбутнього соліста-вокаліста, для якого творчість – органічна у єдності професійного й особистісного зростання, на засадах розкриття таланту, спрямованості до публічної професійної самореалізації, досягнення мети – служіння високим мистецьким ідеалам, трансляції цінностей художньої культури та вокального мистецтва, презентації мистецько-художніх цінностей у процесі сольної виконавської самореалізації гуманістично-налаштованого митця, яскравої особистості, високого професіонала своєї справи. Сольно-виконавська діяльність передбачає різні форми роботи з глядачами / слухачами, на нашу думку, реалізація вокального таланту соліста-вокаліста, здатного до проєктування та здійснення художньо-творчих проєктів, потребує додаткової наукової уваги. Вибрана проблематика фахової підготовки здобувачів вокальної магістратури до здійснення художньо-творчої діяльності розкрита не повною мірою. Встановлено, що готовність до художньо-творчої діяльності є ознакою набуття фахових знань, умінь, навичок вокаліста-виконавця у виборі варіативних сольно-виконавських форм професійної самореалізації, пошуку власного виконавського амплуа, невпинного самовдосконалення. У процесі розгортання наукового пошуку уточнено поняття «художньо-творча діяльність магістрів-вокалістів», що полягає в успішній організації навчального процесу фахової підготовки магістрів-вокалістів до планування виконавських проєктів, естетичної спрямованості особистості до володіння засобами поєднувати споріднені види мистецтва, володіння уміннями комплексного застосування інтелектуально- виконавського ресурсу, який опирається на розвинений мистецький смак магістрів- вокалістів, спрямованих до результату – практичної підготовленості до планування та здійснення художньо-творчої діяльності, яка виступає окрасою творчості кожного соліста-вокаліста, що володіє методами та прийомами для проведення цього різно- виду творчої виконавсько-освітньої діяльності креативними солістами-вокалістами. Розкрито доцільність використання комплексу: системно-цілісного, особистісно- орієнтаційного, креативно-діяльнісного, творчо-проєктивного підходів до організації формування фахової готовності магістрів-вокалістів до художньо-творчої діяль- ності. Встановлено сутнісні ознаки системно-цілісного підходу як наскрізного, що полягають у зосередженні на цілісному баченні переваг у проведенні художньо-творчої діяльності, яка забезпечує мету – проведення вокально-освітньої діяльності, сприяє розкриттю таланту, вияву неповторної індивідуальності, постійному, невпинному саморозвитку впродовж навчання й подальшого творчого життя. Вищезазначене спонукає здобувачів вокальної магістратури до постійного творчого пошуку, вза- ємодії з іншими творчими особистостями, представниками споріднених мистецьких напрямів, оволодіння основними знаннєвими ресурсами з історії, культурології, мис- тецтвознавства та супровідними маркетинговими ресурсами для організації самого дійства – музичного івенту тощо. Обґрунтовано методичні принципи реалізації попередньо-представлених настанов- них положень: принцип інтегративного взаємозв’язку фахових дисциплін, який сприяє формуванню готовності магістрів-вокалістів до художньо-творчої діяльності; прин- цип рефлексивності, який забезпечує осмислення й усвідомлення магістрами-вока- лістами значущості проведення художньо-творчої діяльності для адресної ауди- торії, постійного творчого пошуку художніх образів мистецьких аналогій; принцип взаємозв’язку теоретичних знань з оптимальним їх використанням у продуктив- ній художньо-творчій діяльності; принцип організаційної мобільності, який сприяє отриманню досвіду проведення освітньої художньо-творчої діяльності, стимулює магістрів-вокалістів до налагодження творчих контактів; принцип виконавської пластичності, що забезпечує універсальність підготовки магістрів-вокалістів до використання вокальної (оспіваної у творчості) та вербальної (конферанс) комунікації у процесі проведення художньо-творчої діяльності.