Сучасна українська опера: від жанрових традицій до новітніх експериментів
DOI:
https://doi.org/10.24195/artstudies.2025-1.12Ключові слова:
опера, сучасна опера, українське оперне мистецтво, оперний жанр, інноваційна опера, дитяча операАнотація
У статті розглядається трансформація сучасної української опери в контексті її еволюції від класичних жанрових форм до сучасних експериментальних утілень. Мета роботи – виявити та проаналізувати унікальні жанрових-стильові концепції української опери ХХІ століття, а також визначити типологічні особливості кожного оперного жанру. Методологія дослідження основана на поєднанні жанрово-стильового методу, що зумовлює аналіз вибраних творів з метою визначення загальних тенденцій розвитку сучасної української опери та компаративного методу, що дає змогу порівнювати твори одного жанру з метою узагальнення його типологічних рис. Уперше в українському музикознавстві проведено комплексне дослідження жанрового різноманіття української опери ХХІ століття, яке дало змогу виявити нові тенденції та напрями розвитку, а також визначити місце української опери в контексті світової музичної культури. Систематизовано видатні сучасні українські опери відповідно до жанрово-стильових особливостей. У системі координат академічної опери впорядковано оперні твори відповідно до сюжетного складника: історичні опери, фантастичні та казкові твори, опери з містичними сюжетами, ліричні та лірико-побутові опери. Визначено спільні риси для жанрів мюзиклу та рок-опери як невід’ємного складника музично-театральної реальності українського мистецтва сучасності. Досліджено характерні риси інноваційної опери, як-от: імпровізаційність, універсальність перформерів, тісний зв’язок з візуальним складником, використання електронної музики та «препарованих» інструментів. Окреслено етапи розвитку й типологічні риси сучасного жанру опери для дітей в Україні. Зроблено висновок, що активні експерименти із жанрами, поєднання традиційної української музики з елементами інших культур, використання сучасних технологій свідчать про динамічний розвиток української опери. Опера стає не лише мистецьким явищем, а й важливим інструментом національної ідентифікації та формування громадянської свідомості.
Посилання
Вовкун, В. (2020). Тенденції сучасної режисури в оперному мистецтві України. Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць, 37, 207–211.
Гаджеро, Л. (2020). Ідентичність і пам’ять: кілька думок про оперу «Ніч». URL: https://lb.ua/culture/2020/10/08/467677_identichnist_i_pamyat_kilka_dumok.html
Драч, І. (2013). Оперний ландшафт сучасної Європи. Часопис нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського, 3, 149–152.
Іваницька, Я. (2008). Оперний спектакль як семіотичний об’єкт. (Автореф. дис. канд. мист.). Національна музична академія України. Київ.
Ізваріна, О. (2013). Оперне мистецтво як феномен української художньої культури 60-х років XIX – першої третини ХХ століття: історичні аспекти. (Дис. докт. мист.). Нац. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. Київ.
Кияновська, Л. (2010). Опера як ринок: вистава як маркетинговий хід. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Сучасний оперний театр і проблеми оперознавства, 89, 47–57.
Кузьміна, О. (2019). Жанрова своєрідність дитячої опери в композиторській практиці XX – початку XXI століття. (Дис. канд. мист,). Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського. Харків.
Кулієва, А. (2020). Виконавський синтез як творчий метод одеської вокальної школи. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 2, 198–202.
Лі Чжичао (2023). Музично-виконавська діяльність Пласідо Домінго як синергійний феномен. (Дис. докт. філософії). ОНМА ім. А. В. Нежданової. Одеса.
Ло Шунькай, Вороновська О.В. (2024). Сучасне сприйняття оперного мистецтва: багатогранність та контрасти. Інноваційна педагогіка, 70 (1), 44–47.
Лю Шитін, (2021). Стильові парадигми сучасної оперної творчості: вокально-виконавський підхід. (Дис. докт. філософії). ОНМА ім. А. В. Нежданової. Одеса.
Манько, С. (2012). Мюзикл і рок-опера в українському соціокультурному просторі. Культура України, 39, 11–14.
Мозгальова, Н. (2011). Дитячі опери українських композиторів в практиці інструментально-виконавської підготовки вчителів музики. Вісник ЗНУ: збірник наукових статей. Педагогічні науки, 1 (12), 80–83.
Муравіцька, С. (2021). Класичний кросовер у сучасному музичному просторі України. Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць, 39, 179–183.
Погребняк, О. (2014). Опера як синтетичний жанр мистецтва. Філософія. Культурологія. Політологія. Соціологія, 27 (66), 194–199.
Романец, Д. (2020). Розвиток жанру дитячої опери у творчості українських композиторів кінця ХХ – початку ХХІ ст. Матеріали IV міжнар. наук. конф. молодих вчених, аспірантів та магістрів. Київ: НАКККіМ.
Сакало, О. (2002). Опера як текст своєї історичної доби. Українське мистецтвознавство: наук.-метод. збірник НМАУ імені П. І. Чайковського, 31, 305–317.
Соломонова, О. (2021). Інтерпретаційні стратегії сучасного музично-театрального мистецтва: тенденції, фактори. Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, 131, 104–120.
Сунь Сіжань (2023). Оперні семантеми як парадигматичне текстове явище у європейській музиці XIX – XX століть. Музичне мистецтво і культура, 39, 118– 130.
Чень Сяо (2021). Образна поетика європейської опери як класичний феномен: музично-інтерпретативний аспект». (Дис. докт. філософії). ОНМА ім. А.В.Нежданової. Одеса.
Черкашина-Губаренко, М. (2015). Оперний театр у мінливому часопросторі. Харків : Акта.
Berehova, O., Volkov, S. (2020). Modern Opera of the Late 20th- Early 21st Centuries: World Trends and Ukrainian Realities. Journal of History Culture and Art Research, 9(4), 217–235.
Putiatytska, O.; Sakalo, O.; Artemievа V.; Shchyrytsia, D.; Yakymchuk, O. (2024). The Emergent Properties of the Opera Genre in the Contemporary Musical Context. Música Hodie, Goiânia, 24.
