Сутність та компонентна структура художньо-експресивного мислення здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти у процесі фортепіанної підготовки

Анотація

Метою статті є висвітлення сутності та компонентної структури художньо- експресивного мислення здобувачів вищої мистецько-педагогічної освіти у процесі фортепіанної підготовки. Методологія дослідження ґрунтувалася на використанні загальнонаукових методів: теоретичного аналізу – для розкриття змісту понять «мислення», «художнє мислення», «музичне мислення», «художньо-образне мислення» та «художньо-експресивне мислення»; абстрагування та узагальнення – для визначення основних аспектів художньо-експресивного мислення; методу порівняння – для виокремлення специфічних характеристик його компонентної структури. З’ясовано, що категорія мислення розглядається в різних науках як основа пізнання та осмислення світу. У філософії воно є основою пізнання буття, у психології – механізмом реконструкції досвіду, у педагогіці – процесом формування аналітичних і творчих умінь, а в мистецтві – складним процесом художньо-образного пізнання. У контексті фортепіанної підготовки художньо-експресивне мислення поєднує раціональні й емоційні компоненти, що активізують уяву, асоціації та образне бачення, сприяють глибокому осягненню музичного твору та його емоційно виразній інтерпретації. Експресивність визначено як сукупність семантико-стилістичних ознак виконавської інтерпретації твору, яка виступає засобом суб’єктивного емоційно-емотивного вираження та оцінного ставлення виконавця до художньо-образного змісту музичного твору з метою найбільш інтенсивного художнього впливу на адресата у процесі художньої комунікації. Виявлено структуру художньо-експресивного мислення, яка складається із чотирьох основних компонентів: образно-моделювального, реінтерпретаційно-асоціативного, енергетично-комунікативного, рефлексивно-репрезентативного. Доведено, що художньо-експресивне мислення є багатовимірним інтегральним феноменом, який виникає внаслідок взаємодії емоційних і ментальних процесів особистості й охоплює систему компонентів, що забезпечують емоційно-образну, асоціативно-метафоричну й рефлексивно-оцінну інтерпретацію семантики музичного твору. Зазначене мислення функціонує через синтез полімодальних і полі-художніх практик, реалізується в чуттєво насиченій, виразній художньо-вербальній і музично-виконавській репрезентації. Така форма є засобом емоційно-енергетичного впливу на учасників художньої комунікації, здатного викликати емпатійну реакцію, емоційне співпереживання і стимулювати залучення до музично-творчої діяльності.