Інтермедіальний вимір явища «поетичної міграції» поезії Т. Шевченка у сфері камерно-вокальної творчості українських композиторів

Анотація

У статті досліджується феномен «поетичної міграції» поезії Тараса Шевченка в камерно-вокальній творчості українських композиторів XIX–XXI століть з позицій інтермедіального аналізу. Запропоновано трактування явища «поетичної міграції» як міжсеміотичного процесу переходу вербального тексту в музичну форму з перекодуванням змістових, образних і емоційних структур у параметри музичної мови.Теоретичною основою дослідження стали концепції інтермедіальності, жанрової міграції та культурного коду, що розглядають поетичний текст як активний елемент міжвидової взаємодії. Предметом аналізу є музичні інтерпретації вірша «Якби мені черевики», створені різними авторами в межах камерно-вокального жанру. Виявлено кілька моделей синтезу літературної та музичної семантики: домінування слова з емоційним підсиленням музики; рівноправний діалог обох систем; контрастна взаємодія, де музика може випереджати або переосмислювати поетичний зміст. На прикладах творів М. Лисенка, В. Заремби, А. Штогаренка, Є. Козака, І. Шамо, М. Скорика та сучасних етно- та полістилістичних версій простежено, як зберігається або змінюється драматургія тексту, які інтонаційні й ритмічні рішення формують нову художню концепцію. Обґрунтовано наявність різних типів поетичної міграції, що розкривають інтермедіальний потенціал тексту та демонструють багатство його смислових інтерпретацій. Зроблено висновок, що камерно-вокальні інтерпретації «Якби мені черевики» не лише зберігають культурну значущість Шевченкового слова, але й оновлюють його сприйняття, вплітаючи в сучасний музичний контекст. Таким чином, інтермедіальний підхід дає змогу розкрити багатошаровість художнього процесу та виявити унікальні способи поєднання музики й поезії у вітчизняній культурі.