Матаідеалізм або теоретико-методологічний концепт авторського художнього стилю
DOI:
https://doi.org/10.24195/artstudies.2023-2.15Ключові слова:
метаідеалізм, метамодернізм, теорія та методика образотворчого мистецтва, художній стиль, художній метод, скульптура.Анотація
У дослідженні розкривається теоретико-методологічна модель розробки авторського художнього стилю – Метаідеалізму. Визначено термін Метаідеалізм як художній стиль, котрий ґрунтується на метамодерністському розумінні стану сучасної культури, відноситься до предмета як до ідеалізованої конструкції, керується науковим і метамодерністським підходами та вільно використовує і поєднує модерністські й постмодерністські методи. Розкрито відношення до предмета як до ідеалізованої конструкції, що підпорядкована ідеї художнього твору і може одночасно мати усі історично сформовані в мистецтві типи відношень (несвідомого відтворення, свідомого наближення і свідомого віддалення). Науковий підхід забезпечує як системність дослідження, так і служить універсальною мовою вираження логіки мистецьких пошуків. Метамодерністський підхід дозволяє поєднувати різні спеціально-наукові мистецькі методи формоутворення (осьової побудови, пластичної побудови, символізму, конструктивізму, абстракції, кристалізації форми). Особливості практичного використання мистецьких методів показано на прикладах авторських художніх творів – «Все йдеш, все минаєш», «Ті, що пізнали Добро і Зло», «Святий Юрій». Кожен із творів втілює загальну концепцію, структуру образу, що відображає ідею, послідовність та особливості використання художніх методів формоутворення й організації композиції. Метод осьової побудови дозволяє урівноважувати композицію та передавати складний рух форми. Через використання методу символізму залучаються слова-символи, що збагачують комунікацію глядача та художника. Метод абстракції служить для узагальнення другорядного. На основі конструктивного методу розробляються структури форми, котрі підпорядковані ідеї твору. Метод пластичної побудови використовується для вирішення ступеня напруженості форми, її пластичності через поєднання прямої та кривої в одній лінії. За допомогою методу кристалізації форми виробляється єдине пластичне рішення синтетичної композиції.
Посилання
Архипенко, О. (2009). 50 років творчості (1908–1958). Хроніка–2000: Український культурологічний альманах, А. Ю. Буряк (перекл. з англ. і ред.), (сс. 438–493). Київ: Фенікс.
Геґель, Ґ.В.Ф. (2010). Феноменологія духу. Вступ / Пер. з нім. І. Іващенка. Філософська думка, 3, 96–110.
Горбачов, Д. (2000а). На карті українського авангарду. Українське мистецтво та архітектура кінця ХІХ – початку ХХ ст., (сс. 93–105). Київ: Наукова думка.
Горбачов, Д. (2020б). Лицарі голодного ренесансу. О. Січенко (упор.). Київ: ДУХ І ЛІТЕРА.
Горбачов, Д. (упоряд.). (2020в). Український художній авангард: маніфести – публіцистика – спогади – листи. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА.
Никифоров, А. М. (2019). Творчий метод в образотворчому мистецтві як інструмент освоєння дійсності. Духовна культура особистості в контексті сталого розвитку суспільства: матеріали науково-практичної конференції. Лебедин, Сумська область, 8–9.
Ніколаї, Г. (2013). Методологічні пошуки у сфері мистецької освіти. Актуальні питання мистецької освіти та виховання, 1 (1), 13–17.
Сухомлинська, О. (2007). Методологія дослідження історико-педагогічних реалій другої половини ХХ ст. Шлях освіти, 4, 6–12.
Хриков, Є. (2018). Методологія педагогічного дослідження: монографія. Харків: вид-во Панов А. М.
Шмагало, Р. (2005). Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції: монографія. Львів: Українські технології.
Vermeulen, T. & Van den Akker, R. (2010). Notes on metamodernism. Journal of Aesthetics & Culture, 2 (1), 56–77.
