Сутність і структура вокально-педагогічного саморозвитку майбутніх викладачів мистецького профілю

Анотація

У статті розглядається сутність і структура вокально-педагогічного саморозвитку майбутніх викладачів мистецького профілю як детермінанта їхнього безперервного професійного зростання. Метою дослідження є висвітлення сутності вокально-педагогічного саморозвитку майбутніх викладачів мистецького профілю та обґрунтування структури означеного конструкту. Методи дослідження включали загальнонаукові методи узагальнення та систематизації, а також специфічні аналітичні підходи, такі як концептуально-термінологічний та порівняльний аналіз. Означені методи дозволили визначити пріоритети професійного саморозвитку майбутніх викладачів мистецького профілю і викладачів вокалу та визначити внутрішню логіку та структуру їхнього вокально-педагогічного зростання. У дослідженні встановлено, що термінологічне поле розвідок стосовно вокально-педагогічного саморозвитку охоплює такі взаємопов’язані поняття, як самоактуалізація, самовираження, самоідентифікація, самопрезентація, самовдосконалення, самопокращення, самостворення, самореалізація, саморефлексія та саморегуляція. У процесуальному плані вокально-педагогічний саморозвиток визначається як високоорганізована, самопізнавальна та самопроєктувальна діяльність, що спрямована на професійну самореалізацію у сфері вокальної педагогіки. Він також трактується як цілеспрямований процес творчої самотрансформації духовних, морально-етичних та музично-естетичних цінностей особистості, її вокально-педагогічних компетентностей, індивідуальних рис характеру, які зорієнтовані на досягнення акмеологічних вершин. Структура вокально-педагогічного саморозвитку майбутніх викладачів мистецького профілю представлена чотирма взаємопов’язаними компонентами: світоглядно-мотиваційним, що відображає спрямованість на самореалізацію та усвідомлення свого особистісного сенсу; когнітивно-технологічним, що включає теоретичні знання, технології та праксеологічні принципи вокально-педагогічного самовдосконалення; інтерпретативно-презентативним, що проявляється у стилістичній інтерпретації, самопрезентації та самопроєкції; рефлексивно-продуктивним, що є пов’язаним зі самоспостереженням, самооцінкою та виконавсько-педагогічною самореалізацією в акмеологічній перспективі.