Просторові уявлення як компонент музичного мислення майбутніх учителів музичного мистецтва

Анотація

Робота присвячена дослідженню просторових уявлень музиканта-педагога, які відіграють надзвичайно важливу роль у його музичному мисленні, і проявляються у його багатобічній практичній діяльності (процесі сприйняття музичних явищ, музично- виконавській і вербально-понятійній інтерпретації музичних творів, імпровізаційному музикуванні, аранжуванні тощо). На цих підставах стверджується, що важливим завданням вищої мистецької освіти є формування у майбутніх музикантів-педагогів розвинутих, свідомих, систематично упорядкованих, музично-просторових уявлень, які здатні до розвитку, вдосконалення та втілення в ефективних методах педагогічної діяльності. Автори наголошують, що стратегія формування просторових уявлень майбутніх фахівців музичної освіти має відповідати гетерогенній природі і складній структурі музичного простору. На методологічних засадах теорії дедукції й понятійного моделювання, з опорою на положення сучасної філософії, фізики і психології авторами розроблено нову теоретичну модель просторових уявлень музиканта-педагога. Компонентами даної моделі є: 1) емпіричні та теоретичні уявлення про об’єктивний (фізичний) простір музично-звукової форми; 2) суб’єктивні (психологічні) уявлення про музичний простір. Клас психологічних музично-просторових уявлень, у свою чергу, розподілений на три підкласи: а) перцептивні просторові уявлення, обумовлені конкретними фізичними властивостями джерела звуку (частота, тривалість, енергія, склад призвуків, характер амплітудних змін) та просторового середовища (зміна локалізації, реверберація, інтерференція тощо); б) ілюзорні просторові уявлення (зорові образи предметів і процесів неживої та живої природи, специфічні для візіонерського сприйняття музично-звукової форми); в) уявлення щодо концептуального простору музичної форми (образ звуковисотної шкали, уявні інтервали між тонами, часові відстані між послідовними елементами звукової форми, уявленнями щодо масивності, глибини звучання, рельєфу і фону, тематично-композиційної структури тону тощо). Стверджується, що кожний із виявлених компонентів змодельованого цілісного синтетичного уявлення про музичний простір передбачає розробку відповідних підходів, методів, прийомів та умов підготовки майбутніх фахівців у сфері музичної освіти