Особливості ранньоромантичної сонатної форми на прикладі фортепіанних сонат К. М. Вебера

Анотація

Інструментальна спадщина К.М. Вебера не досить вивчена в усій сукупності її жанрових складових частин, що перешкоджає виникненню цілісного уявлення про неї. Водночас увага дослідників раннього періоду романтизму в царині фортепіанних сонат розпочинається із творів Ф. Шуберта, побічно торкається творів Л. ван Бетховена, тоді як чотири сонати К.М. Вебера лишаються осторонь. З історичного погляду безсумнівним є те, що в умовах епохи раннього романтизму деякі художники потрапили у становище проміжного ланцюжка. У їхній творчості чітко проявилися класичні та романтичні «змішані» прийоми. До таких явищ у сфері фортепіанної сонати належить творчість К.М. Вебера. Його чотири сонати для фортепіано цікаві не лише як високохудожні твори. З музичного погляду це яскраві зразки ранньоромантичної сонатної форми, з показовим і плідним злиттям класичних і романтичних тенденцій. К.М. Вебер відображає особливий підхід до класичної музичної форми, який відрізняється від традиційного класичного підходу. Його твори відзначаються яскравим тематизмом, використанням зовнішніх прийомів і створенням поетичних картин і настроїв, що наближаються до романтичних фантазій. Замість того, щоб виявляти внутрішні ресурси форми, К.М. Вебер активно експериментує з виразністю, драматизмом і напруженими епізодами, що робить його твори неповторними і захопливими для слухача. Істотною особливістю його творів є робота із класичною сонатно-симфонічною формою, де К.М. Вебер не просто дотримується традиційних структур, але вносить у них новаторські зміни, перетворюючи логіку сонатної форми і визначаючи нові шляхи її розвитку й еволюції. Це своєрідне переосмислення класичних засад у музиці, де елементи романтичної естетики взаємодіють із традиційними формами, створюючи унікальний музичний світ К.М. Вебера. Звідси виникає цікаве та корисне завдання: виявити з одного боку традиційні, а з іншого – нові, суттєво важливі риси у творчості композитора, які можна визначити як новаторські. Визначивши місце та значення сонат для фортепіано К.М. Вебера, спробуємо наблизити їх до сучасного виконавця та слухача, для збагачення фортепіанного репертуару. У статті проаналізовано особливості сонатного циклу у фортепіанній творчості К.М. Вебера. Виділяється зародження характерних тенденцій музичного романтизму у фортепіанних сонатах К.М. Вебера, а також установлюється взаємозв’язок між класичним і романтичним стилями.