Синтез мистецтв у християнському храмі України-Руси
DOI:
https://doi.org/10.24195/artstudies.2024-3.20Ключові слова:
давньоруський храмовий інтер’єр, вивчення канонічних технік, синтез візуальних мистецтв, архітектурно-художній образАнотація
Статтю присвячено встановленню взаємозв’язків і взаємовпливів різних видів візуальних мистецтв, що використовувалися в оздобленні релігійних споруд православного віросповідання на теренах України-Руси. Основна увага автором зосереджена на значущості кожного виду образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва, задіяного у створенні єдиного архітектурно-художнього стилю задля ознайомлення студентів з канонічними техніками. Висвітлено підпорядкованість усіх художньо-мистецьких складників заради здійснення Літургії – головного дійства у християнському храмі. Мета роботи полягає у тому, щоб висвітлити наявність синтезу візуальних мистецтв та виявити їх взаємодію в інтер’єрі давньоруського храму. Методологічною основою дослідження, що зумовлена багатовекторністю предмета, є загальнонаукові методи, зокрема аналізу і синтезу, що дали змогу узагальнити відомості з теорії, історії і практики різновидів візуальних мистецтв; культурологічний і мистецтвознавчий допомогли виявити їхні особливості та загальні властивості, а історико-логічний уможливив встановити взаємодію досліджуваних мистецтв у давньоруському храмі. Наукова новизна полягає у визначенні взаємодії різних за своєю природою мистецтв, як-от: мозаїчний живопис, фресковий розпис, іконопис, скульптура, ливарна справа, книжкова мініатюра, декоративно-ужиткове мистецтво у формуванні давньоруського храмового інтер’єру. У результаті дослідження встановлено, що для формування храмового інтер’єру велике значення відіграє обґрунтоване поєднання різновидів образотворчого мистецтва в єдине ціле та створення на основі цього сплаву мистецтв цілісного архітектурно-художнього образу. Стосовно інтер’єру давньоруського храму синтез образотворчих мистецтв базується на композиційній єдності архітектури з іншими видами візуальних мистецтв, які мають бути нерозривно поєднані у визначеному архітектурному просторі.
Посилання
Асєєв, Ю. (1980) Джерела. Мистецтво Київської Русі. Київ : Мистецтво.
Антонович, Д. (1993) Українська культура. Київ : Либідь.
Гулей, О. (2017а). Мистецтво зброярів Стародавньої Русі ІХ– ХІ століть. Молодий вчений, 1, 130–133.
Гулей, О. (2017б). Розквіт зброярського мистецтва Стародавньої Русі ХІІ–ХІІІ століть. Молодий вчений, 2, 85–88.
Никифоров, А., Бойченко, М., Гулей, О., Никифоров, Н. (2022а) Історичний розвиток візантійського живопису в дослідженнях В. Лазарєва. Eurasian scientific discussions : збірник матеріалів ІХ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Барселона, 18–21 жовтня, 2022). С. 207–210. Барселона, Іспанія.
Никифоров, А., Бойченко, М., Гулей, О., Никифоров, Н. (2022б) Нотатки до характеристики візуальних мистецтв у візантійській культурній спадщині. Modern science: innovations and prospects : збірник матеріалів ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Стокгольм, 18–20 вересня, 2022). С. 212–215. Стокгольм, Швеція.
Никифоров, А., Гулей, О., Никифоров, Н. (2022а) Основні принципи системи декорування інтер’єрів візантійських храмів. Modern science: innovations and prospects : матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції (м. Стокгольм, 6–8 лютого, 2022). С. 512–514. Стокгольм, Швеція.
Никифоров, А., Гулей, О., Никифоров, Н. (2022б) Мозаїка ранньовізантійського періоду розвитку візуального церковного мистецтва (ІV–VІІІ ст.). Actual problems of practice and science and methods of their solution : матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції (м. Мілан, 31 січня – 2 лютого, 2022). С. 143–144. Мілан, Італія.
Степовик, Д. (2000) Історія української ікони X–XX століття. Київ : Либідь.
Черемиський, П. (1996) Основні поняття Літургії. Львів : Свічадо.