Вокалізація скрипкової партії у французькому скрипковому концерті доби Просвітництва крізь призму естетико-риторичної традиції
DOI:
https://doi.org/10.24195/artstudies.2026-1.8Ключові слова:
скрипковий концерт, доба Просвітництва, французька скрипкова школа, музична риторика, оперна естетика, вокалізаціяАнотація
У статті здійснено комплексне дослідження процесу вокалізації скрипкової партії у французькому скрипковому концерті XVIII ст. Актуальність теми зумовлена необхідністю переосмислення генезису інструментального стилю крізь призму міжвидової взаємодії музичного театру та інструментального концерту. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході, що включає історико-стильовий, герменевтичний методи, інтонаційно-типологічний та виконавський аналіз. Обґрунтовано, що доба Просвітництва стала переломним етапом у подоланні абстрактної технічної віртуозності на користь інтонаційно змістовного висловлювання, де скрипка перебирає на себе функції людського голосу. Доведено, що художня концепція французького інструменталізму базується на рівновазі між афектом і раціональною мірою, що була виплекана в надрах оперної традиції. Риторичність фрази, симетрія періодичності та логіка побудови музичного вислову розглядаються як параметри, що визначили творчість провідних майстрів французької композиторської школи XVIII ст. Розкрито значення філософської категорії mimesis як ключового естетичного орієнтиру епохи. Доведено, що прагнення скрипалів до імітації вокальних тембрів привело до трансформації виконавської техніки: появи специфічних штрихів, особливого контролю «дихання смичка» та впровадження «шляхетного тону». Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні риторичного аналізу до структури скрипкового соло. Продемонстровано, як класична схема ораторської промови (dispositio) – від вступу (exordium) до висновку (peroratio) – адаптується у формі концерту. Окремий акцент зроблено на аналізі повільних частин (Adagio), що трактуються як «інструментальні арії». У висновках підкреслено, що французька скрипкова школа доби Просвітництва створила унікальну модель музичного вислову, що інтегрувала раціоналізм класицистичної поетики та емоційну безпосередність передромантичної чутливості. Матеріали статті мають практичне значення для виконавців-інструменталістів, що прагнуть автентичного прочитання репертуару XVIII ст., та дослідників історії європейської музики.
Посилання
1. Башмакова, Н. (2017). Музична риторика в мандолінних концертах А. Вівальді: герменевтичний підхід. Культура України. Серія: Мистецтвознавство, 57, 7–16. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kum_2017_57_3.
2. Голяка, А. (2020). Скрипкові концерти Анрі В’єтана в контексті романтичної традиції XIX століття: кваліфікаційна робота. Суми: Сумський державний педагогічний університет ім. А. Макаренка.
3. Городюк, А. (2023). Жанр скрипкового концерту у творчостів Дж.Б. Віотті: кваліфікаційна робота. Львів: Львівська національна музична академія імені М. Лисенка.
4. Гуральник, Н. (2005). Розвиток скрипкової школи Східної Європи ХХ століття: історія, теорія, методика: навчально-методичний посібник. Київ: НПУ імені М. Драгоманова.
5. Касьяненко, Л. (2024). Феномен риторики в ораторському мистецтві та музичному виконавстві. Південноукраїнські мистецькі студії, 1. 84–92. DOI https://doi.org/10.24195/artstudies.2024-1.14.
6. Лаптєва, Г. (2010). Український сольний скрипковий концерт та сучасність. Музичне мистецтво і культура, 11, 372–379.
7. Павлова, В., Дідок С. (2017). До проблеми скрипкового виконавства: історичний аспект. Молодий вчений, 8 (48). 67–72. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/8/17.pdf.
8. Попова, А. (2015). Дослідження проблем музичної риторики в українському музикознавстві. Культура і мистецтво у сучасному світі, 16, 171–177. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kmss_2015_16_25.
9. Ракочі, В. (2021). Інструментальний концерт XVII – XVIII століть: ґенеза, класифікація, оркестр: дис. … докт. мист. наук. Одеса: Одеська національна музична академія імені А. Нежданової. URL: https://odma.edu.ua/wp-content/uploads/2021/12/rakochis-doctor-of-art-thesis.pdf.
10. Самострокова, Н. (2021). Етнопсихологічні засади розвитку польського скрипкового концерту ХХ століття: дис. … докт. мист. наук. Львів: Національна музична академія імені М. Лисенка. URL: https://lnma.edu.ua/wp-content/uploads/2019/01/aref-%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0-2021-09.pdf.
11. Скрипнік, Л. (2009). Специфіка проявів принципів діалогу та гри у скрипковому концерті (на прикладі творів ХХ століття): автореф. дис. … канд. мист. наук. Київ: Національна музична академія України ім. П. Чайковського.
12. Успенська, І. (2020). Типологія жанрів концертної музики для скрипки: критерії класифікації. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії практики освіти, 57, 150–164. DOI: https://doi.org/10.34064/khnum1‑57.09.
13. Холодкова, О. (2023). Системи риторики та семіотики в аналізі світської інструментальної музики епохи Бароко. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії практики освіти, 69, 7–39. DOI https://doi.org/10.34064/khnum1-69.01.
14. Черкашина, М., Куколь, Г. (ред.-упоряд.). (1991). Музична культура Італії та Франції: від барокко до романтизму (проблеми стилю та міжкультурних контактів). Київ: Київська державна консерваторія ім. П. Чайковського.
15. Шевченко, Д. (2024). Скрипкові виконавські школи крізь призму музично-історичного контексту. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку, 49, 80–87. DOI: https://doi.org/10.35619/ucpmk.vi49.839.
16. Bartel, D. (2003). Rhetoric in German Baroque Music: Ethical Gestures, The Musical Times, 144 (1885), 15–19. DOI: https://doi.org/10.2307/3650721.
17. Dellaborra, M. (2006). Giovanni Battista Viotti. Palermo: L’Epos.
18. Dissmore, J.L. (2017). Baroque Music and the Doctrine of Affections: Putting the Affections into Effect. The Research and Scholarship Symposium, 18. 17 p.
19. Golomb, U. (2008) Rhetoric in the Performance of Baroque Music. Goldberg Early Music Magazine, 51, 56–67. URL: https://www.academia.edu/65870264/Uri_Golomb_Rhetoric_in_the_Performance_of_Baroque_Music.
20. Giazotto, R. (1956). Giovan Battista Viotti. Milano: Curci.
21. Karosi, B. (2014) Schemata and Rhetoric: Improvising the Chorale Prelude in the Eighteenth-Century Lutheran Tradition (DMA thesis), Yale School of Music, New Haven, 84 p. URL: https://www.academia.edu/6743642/Schemata_and_Rhetoric_Improvising_the_Chorale_Prelude_in_the_18th_century_Lutheran_Tradition.
22. King, R. (1984). Les gouts reunis and Leclair’s Concertos (diss. PhD). The University of Alberta.
23. La Laurencie, L. de. L’École française de Violon de Lulli à Viotti. Paris: Delagrave, 1922. T. 1. 440 p. 1923. T. 2. 516 p. 1924. T. 3. 319 p.
24. Lister, W. (2009). Amico: the life of Giovanni Battista Viotti. Oxford University Press. DOI: https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780195372403.001.0001.
25. McCreless, P. (2008). Music and rhetoric. The Cambridge History of Western Music Theory, Cambridge University Press, 847–879. DOI: https://doi.org/10.1017/chol9780521623711.029.
26. Mocek, A. (2019). Asymilacja idiomów instrumentalnych i wokalnych w kształtowaniu się XVII – XVIII-wiecznej praktyki kompozytorskiej i wykonawczej na instrumentach klawiszowych. Od imitatio violistica do cantabile. (Praca doktorska). Akademia Muzyczna im. Krzysztofa Pendereckiego. Kraków.
27. Rousseau, J.-J. (1782). Essai sur l’Origine des Langues. Collection complète des oeuvres de J. J. Rousseau, tome 8: Théâtre, poésie et musique, 357–395. URL: https://fr.wikisource.org/wiki/Essai_sur_l%E2%80%99origine_des_langues.
28. Sohn, L. (2003). A study of the technical aspects of the French school of violin playing as exemplified in the works of Baillot, Kreutzer, and Rode (diss. PhD). University of Miami. URL: https://scholarship.miami.edu/esploro/outputs/doctoral/A-study-of-the-technicalaspects-of-the-French-school-of-violin-playing-asexemplified-in-the-works-of-Baillot-Kreutzer-and-Rode/991031447135902976.
29. Stowell, R. (1985). Violin Technique and Performance Practice in the Late Eighteenth and Early Nineteenth Centuries. Cambridge: Cambridge University Press. URL: https://archive.org/details/isbn_0521232791.
30. Тунг, M. (2025). Творча діяльність Ж.-М.Леклера та “les goûts-réunis” у французькій музичній культурі ХVIII століття. Музичне мистецтво і культура, 43, 90–100. https://doi.org/https://doi.org/10.31723/2524-0447-2025-43-7.
31. Tung, M. (2001). The pedagogical contributions of Rode’s caprices to violin mastery. (diss. PhD). University of Texas. https://repositories.lib.utexas.edu/items/aad8d55e-ecfd-4d71-a40e-042a41ac4509
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
