Методика вокальної підготовки китайських здобувачів в українських педагогічних університетах: у фокусі національної системи початкової музичної освіти

Анотація

У статті висвітлено проблеми, з якими стикаються китайські студенти у зв’язку із недостатнім рівнем музично-теоретичної грамотності та негативний вплив цього факту на розвиток їхніх музичних здібностей ладового, гармонічного, поліфонічного слуху, формування навичок диференційованого аналізу вокального репертуару і вияву ролі інструментального супроводу в створенні цілісного художнього образу, оволодіння навичками сольфеджування нових вокальних творів та їх особистої інтерпретації. Схарактеризовано особливості китайської методики загального музичного навчання, побудованої на засадах релятивної цифрової нотації «Цзяньпу». Зазначено, що її специфічність, попри ефективність у навчанні співу простих мелодій, не сприяє усвідомленню особливостей організації музичної мови і вокальних творів європейської спадщини. Розглянуто принципово важливі відмінності європейської музично-теоретичної системи, які мають засвоїти китайські здобувачі, щоб оволодіти здатністю стилістично-адекватно сприймати й відтворювати художньо-образний сенс музичних творів. Обгрунтовано завдання, які потрібно вирішувати задля набуття китайськими здобувачами належної музикальної грамотності, а з цим – і опанування європейської вокальної культури. Акцентовано, що набуття музичної грамотності китайськими здобувачами – майбутніми вчителями музичного мистецтва у процесі навчання співу – це складний процес, який базується на взаємозв’язку між слуховим досвідом, виконавсько-фонаційними навичками, набуттям внутрішніх слухових уявлень та їх узагальнення в музично-теоретичних поняттях. Усвідомлення сформованих слухових уявлень сприятиме здатності китайських здобувачів оперувати ними в різних формах музичної діяльності: у адекватно-ціннісному сприйнятті, грамотному відтворенні музичного тексту вокальних творів європейської вокальної спадщини та їх художньо-осмисленому виконанні.