Духовна культура України в умовах постінформаційного суспільства: соціокультурний аспект

Анотація

Стаття присвячена результатам дослідження актуальної проблеми трансформації духовної культури в умовах подальшого розвитку постінформаційного суспільства та глобалізації, а також методів формування духовної культури особистості в реаліях сучасного соціокультурного середовища. У статті проаналізовано в історичному контексті сутність категорій культури, духовної культури, духовності, а також художньої культури та її складових. Підкреслено, що формування духовної культури тісно пов’язана з феноменом духовності, та асоціюється з освітою, інтелектуальним та емоційним розвитком особистості. Виділено компоненти духовності. У даному контексті, зазначено, що причини духовності та бездуховності людини приховані в характері родинного та суспільного виховання, системі наших ціннісних орієнтацій особистості, а також в економічної, політичної, культурної ситуації в країні. Якщо бездуховність стає масовою, якщо людям стають байдужі такі поняття, як честь, совість, особиста гідність, то в такого народу немає шансів посісти своє гідне місце у світі. Зауважено, що в умовах глобальної комунікації виникає потреба в переосмисленні та оновленні змісту понять культури, культурної ідентичності, мистецького твору та ін. Представлені найбільш поширені в Україні методи формування духовної культури школярів і студентів, що практикуються в нових соціо-культурних умовах. Підкреслена роль мистецтва у формуванні духовної культури, завдяки впливу якого, сучасна людина отримує здатність сприймати навколишній світ у цілісності та гармонії, а також стає більш чутливою, інтелектуально та емоційно розвинутою. Зазначено, що в Україні, в наш час, духовна культура ще не стала дієвим чинником державо- й людино-творення, як того вимагає сучасна модель цивілізаційного поступу людства. Акцентована увага на необхідності збереження та розвитку національної ідентичності, створення високоякісного культурного продукту, популяризації в країні культурних надбань світу, що є запорукою успішного розвитку духовної культури як усього суспільства, так й української молоді. Здійснено висновок, що збереження та розвиток національної ідентичності, створення якісного культурного продукту, збереження та популяризація культурних надбань є запорукою успішного розвитку духовної культури як української молоді, так й усього суспільства. Ці завдання мають виконуватись поряд із відновленням, підтримкою та оновленням культурної галузі, культурних та мистецьких проєктів, та базуватись на використанні цифрових технологій, екологічності, інклюзивності.