Регіональний розвиток акордеонно-баянного мистецтва України

Анотація

У статті виявлено регіональні особливості розвитку акордеонно-баянного мистецтва України у конкретизації мистецьких шкіл, встановлено культурно-історичні обставини їх виникнення у певних регіонах; проаналізовано роль і значення у розвитку мистецтва України. Наукове осмислення розвитку шкіл у різних регіонах України упродовж другої половини ХХ – на початку ХХІ століть є актуальною міжгалузевою проблемою. Дослідницьку увагу обумовлюють особливості означеного періоду, а саме: зміна освітньої парадигми з утвердженням особистісно орієнтованого підходу; орієнтація на європейські норми здобуття і надання послуг мистецької освіти; збагачення навчального репертуару творами європейських та американських композиторів для баяна та акордеона; пошук витоків академічної традиції у регіональному фольклорі тощо. Акордеонно-баянна школа є осередком культурно-історичних, національних та регіональних традицій. Діяльність школи пов’язана із мистецьким чи мистецько-педагогічним закладом освіти, на базі якого здійснюється розвиток, збереження і популяризація акордеонно-баянного мистецтва, як-от Київської, Харківської, Донецької, Одеської, Львівської шкіл. Особливістю шкіл акордеонно-баянного мистецтва у різних регіонах України є те, що їх розбудовували представники класу музичного педагога, засновника та очільника (з 1938 до 1976 року) кафедри народних інструментів Київської консерваторії Марка Геліса (1903–1976), зокрема: Анатолій Семешко, В’ячеслав Воєводін, Георгій Козаков, Михайло Оберюхтін та інші. Освітній процес у регіональних школах акордеонно-баянного мистецтва в Україні здійснюється, в основному, за програмами, що передбачають вивчення різних аспектів акордеонно-баянного виконавства в українському та світовому інструментальному мистецтві.