Жанр пейзажу в японській гравюрі: еволюція, поетика, семантика
DOI:
https://doi.org/10.24195/artstudies.2025-2.26Ключові слова:
японська гравюра, жанр пейзажу, укійо-е, ксилографія, поетика, семантика, релігійно-філософський світогляд, мистецька школа стародавньої ЯпоніїАнотація
У статті узагальнено відомості про становлення та розвиток жанру пейзажу в японській гравюрі укійо-е. Аналіз пейзажу як форми художньо-образного відтворення світу актуалізує етику взаємовідносин людини і природи, що в умовах сучасної екологічної кризи набуває особливого значення. У мистецькій школі стародавньої Японії жанр японського пейзажу як предмет дослідження відкриває шлях не тільки для висвітлення філософських основ комунікації людини і природи, але й для наукової інтерпретації діалогу між Сходом і Заходом в контексті пошуку їх єдності та плідності художніх взаємозв’язків. Стаття активізує звучання орієнтальної теми у семантичному просторі українського мистецтвознавства. Її мета – експонувати еволюцію жанру пейзажу в японській гравюрі, розкрити його поетику та семантичне наповнення, визначивши ключові художні принципи та символічні значення, що сформували естетику пейзажної ксилографії. Авторами використано методи філософсько-культурологічного, компаративного та історико-хронологічного аналізу, що дозволило комплексно розглянути еволюцію пейзажної гравюри та її мистецьку специфіку: висвітлити семантику пейзажу «укійо-е» у художньому просторі японської культури; порівняти японський пейзажний жанр з європейськими традиціями; розглянути особливості художньої мови та шляхи розвитку пейзажної гравюри в Японії. Термін «поетика» інтерпретується авторами як сукупність творчих засобів, стильових тенденцій та історичних закономірностей розвитку художнього явища.Конкретизовано низку чинників, які уможливили розквіт японського пейзажу, а саме: наявність в Японії традиційного живопису укійо-е, який став художнім підґрунтям гравюри укійо-е; долучення випускників класичної школи живопису укійо-е до техніки гравюри; поява ілюстрованих ксилографічних книг; вплив китайських видових гравюр та мегане-е (картин через окуляри); напрацювання у техніці монохромного друку аодзури-е; вплив європейської художньої традиції, зокрема італійської перспективи укі-е; використання пейзажних фонів у жанровій ксилографії.Констатовано високий художній рівень класичної японської ксилографії та її детермінованість релігійно-філософським світоглядом. Показано взаємовплив художніх тенденцій західноєвропейського та східно-азійського образотворчого мистецтва.Зазначено, що дослідження еволюції, поетики та семантики жанру пейзажу в японській гравюрі має значний культурологічний та мистецтвознавчий потенціал.
Посилання
Гудалова-Кульженко, П. (1928). Японська гравюра на виставці мистецтва Далекого Сходу. Київ : Видання музею мистецтв УАН.
Івашко, Ю. (2008). Японська культура як один із витоків європейського модерну. Сучасні проблеми архітектури та містобудування, 19, 3–10.
Кузьменко, Т. (2020). Вплив Японського Мистецтва на Імпресіонізм. URL: surl.li/jmobey
Ладчин, Я. (2024). Художні особливості символізму в японському образотворчому мистецтві періоду Едо. АРТ-простір, 1(4), 183–207.
Литвинюк, Л., Шaуліс, К. (2020). Образи природи в японській графіці: основні тенденції та етапи розвитку кінця XVIІI – початку XX ст. Knowledge, Education, Law, Management, 5 (33), vol. 3, 19–23.
Литвинюк, Л., Шaуліс, К., Жернокльов, К. (2021). Романтизація регіональних особливостей та поетика мандрів країною у серіях гравюр Кацушіка Хокусай та Андо Хірошігє. Актуальнi питання гуманiтарних наук, 41(2), 69–75.
Личковах, В. (2001). Орієнтальні мотиви у творчості сучасних українських митців. Мистецтвознавство України, 3, 375–378.
Ожога-Масловська, А. (2015). Ремінісценції японської гравюри укійо-е в сучасній художній практиці України. АРТ-простір, 1, 64–99.
Орлова, Є. (2011). Японське мистецтво. Кацусіка Хокусай та його гравюри. Мистецтво в школі: музика, образотворче мистецтво, художня культура, 9, 13–16.
Скотар, Н. (2017). Мистецтво укійо-е (2017). URL: https://www.nihonbu.club/2017/03/19/ukiyo-e/
Шауліс, К. (2020) Японська графіка кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст.: художня репрезентація образів природи: автореф. дис. … канд. мистецтвознавства: 17.00.05. Львів.
Fenollosa, E. (1912). Epochs of Chinese & Japanese art: An Оutline History of East Asiatic Design. London: William Heinemann.
