Методичні аспекти роботи із ансамблем баяністів-акордеоністів
DOI:
https://doi.org/10.24195/artstudies.2024-1.15Ключові слова:
ансамблеве виконавство, баянно-акордеонне мистецтво, ансамбль баяністів-акордеоністів, репетиційна робота, ансамблеві навички, звуковий баланс.Анотація
У статті зазначається, що головною умовою для оптимального протікання процесу формування навичок ансамблевого виконавства в роботі ансамблю баяністів-акордеоністів є систематична та цілеспрямована спільна творча діяльність керівника колективу і його учасників, що зорієнтована на концертну діяльність. Результат успішної навчально-творчої роботи такого колективу передусім залежить від вмілого керівництва, тому його керівник повинен бути як педагогом, так і вихователем, постійно шукаючи нові технології управління. Підкреслюється, що точне відтворення тексту, виконання всіх динамічних нюансів, штрихів, темпових змін є необхідною складовою спільної роботи. У її процесі в учасників колективу поступово нівелюються яскраві індивідуальні відмінності, що притаманні сольній грі, та з’являються ансамблеві навички: однорідне міховедення, характер колективного звучання, уміння співставляти своє звучання з колективним тощо. Окреслено важливу роль загальних репетицій, які є домінуючим різновидом роботи в ансамблі баяністів-акордеоністів. На них відбувається основний процес опрацювання музичного твору. Однак велике значення для плідної роботи ансамблю баяністів-акордеоністів, особливо якщо він складається з понад восьми учасників, мають репетиції за партіями. Ця початкова стадія навчання, коли закладаються підґрунтя майбутніх знанять і навичок, має першочергове значення для подальшого становлення ансамбліста. Визначено, що важливим чинником художньої результативності роботи ансамблю баяністів-акордеоністів є забезпечення єдності його навчальної та професійно- артистичної спрямованості. До позитивних результатів у формуванні ансамблевих навичок, а також для якісної діяльності колективу загалом призводять не тільки окремі вдалі прийоми роботи й успішні концертні заходи, а й відповідна послідовність занять і системність педагогічних дій.
Посилання
Гончаров, О. І. (2012). Оркестри (ансамблі) баянів і акордеонів. Проблеми розвитку. Культура України : збірник наукових праць, 36. 6‒16.
Моісєєва, М. А. (2002). Теоретико-методичні основи навчання ансамблевої гри: навчально-методичний посібник. Житомир, 2002. 208 с.
Паньків, Л. І. (2003). Особливості підготовки майбутнього вчителя до керівництва музичними колективами школярів. Наукові записки: збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. 52. 101‒105.
Пляченко, Т. М. (2010). Підготовка майбутнього вчителя музики до роботи з учнівськими оркестрами та інструментальними ансамблями: монографія. Кіровоград: «Імекс -ЛТД».
Польська, І. І. (2001). Камерний ансамбль: істория, теорія, естетика. Монографія. Харків: ХДАК.
Романенко, С. (2010). Специфіка роботи з ансамблем скрипалів. Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття: матеріали наук. конф. молодих учених. Харків. 164–165.
Федоришин, В. І. (2004). Формування виконавської майстерності майбутніх учителів музики