Історичні та культурологічні засади розвитку естрадного виконавства на акордеоні

Анотація

Метою статті є характеристика основних історичних і культурологічних засад розвитку естрадного виконавства на акордеоні. Методологію дослідження становлять: принцип сходження від загального до конкретного, теоретичний аналіз наукової та методичної літератури в межах досліджуваної тематики, спостереження за виступами провідних естрадних акордеоністів, порівняння й узагальнення отриманих даних. У статті окреслюються основні характеристики, що властиві естетиці музичної естради, якими є: ігровий характер образності; простота форми та перевага малих форм; доступність музичної мови; виразність і яскравість мелодики; тяжіння до танцювальних ритмів; наявність внутрішньої драматургії, яка враховує закони масового сприйняття; захоплення віртуозністю. Зазначається, що естрадний репертуар і стиль виконавства стають провідними у творчості перших закордонних акордеоністів і їх послідовників. Це були справжні майстри своєї справи: П. Фроссіні, П. Дейро та Г. Дейро, А. Фоссен, Г. Шіттенхельм, С. Джезуальдо, А. Вольпі, Г. Маркосіньйорі, Е. Галла-Ріні, Ч. Каміллері, Ч. Маньянте, Ф. Марокко, А.В. Дамм, Р. Вюртнер, Е. Ваше, Ш. Пегурі, Ж. Коломбо й інші. Естрадне музичне виконавство на акордеоні із властивою йому естетикою, структурою музичної мови, специфічними виконавськими засобами стало історично першим у репертуарі акордеоністів. Воно не тільки існує, продовжує розвиватися, а також характеризується особливостями, окресленими як основні характеристики естрадного музичного мистецтва. Історичні та культурологічні закономірності розвитку акордеона, поширеність і популярність естрадного виконавства, останні тенденції в сучасній музичній практиці дозволяють говорити про можливість і необхідність розвитку цього різновиду виконавського мистецтва.